Дослідження безперервного контролю інфікованості сокостружкової суміші в дифузійних апаратах
Наведені величини неврахованих втрат цукру, які виникають при дії мікроорганізмів в процесі екстракції соку в дифузійних апаратах. Розглянуто основні лабораторні методи визначення степені інфікованості дифузійного соку. Проведені випробування автоматичного безперервного визначення степені інфікованості соку шляхом вимірювання редокс-потенціалу соку в дифузійних апаратах з використанням редоксметричного скляного електроду з твердим контактом
А.Ф. Кравчук, Український НДІ цукрової промисловості
М.С. Козло, кандидат технічних наук, «Оргхарчопром»
Дослідження виконані в Українському НДІ цукрової промисловості (УкрНДІЦП)
Проблема контролю інфікованості сокоструж- кової суміші в дифузійних апаратах стає актуаль- ною, перш за все, в зв’язку зі зміною технології виробництва дифузійного соку.
Перехід до режиму отримання «холодного» дифузійного соку, використання до 60% жомо- пресової води для екстрагування сахарози, відмо- ва від використання пари в процесі отримання бу- рякової стружки, практична відсутність мікробіо- логічного контролю при зберіганні, відмиванні і переробці буряків веде до значних неврахованих втрат цукру.
При дотримані оптимального технологічного режиму і наявності стандартної сировини невра- ховані втрати сахарози не перевищують 0,13% до ваги буряків. При переробці буряків низької якості невраховані втрати сахарози перевищують 0,5% до ваги буряків. Кожна 0,1% неврахованих втрат сахарози призводить до зниження виходу цукру на 0,20…0,25% до ваги буряків. На кожні 50 000 тонн переробки буряків втрачається 100…125 тонн цукру. Це пояснюється тим, що молочна та оцтова кислоти, барвники, які утворились в ре- зультаті життєдіяльності мікроорганізмів, за- лишаються у вигляді мелясо утворюючих солей, а в дифузійних апаратах у вигляді кислот.
Якщо не приділяти уваги зараженню дифузій- ного соку і довести до 5…7 мл/см3 мікроорганізмів, то при потужності заводу 4 000 тонн буряків на добу втрачається до 4,0 тонн цукру [1, 2, 3].
З нашої точки зору такі втрати цукру тільки в процесі екстракції сахарози заслуговують на регламентний контроль інфікованості соку і його науково-технологічний розвиток. Для цього по- трібно мати на цукровому заводі мікробіолога. Крім того, що б угамовувати життєдіяльність мі- кроорганізмів на науковій основі, вчені повинні ідентифікувати за властивостями бактеріальні штами цукрових заводів [4].
Заслуговують на увагу, наприклад для ди- фузійного соку, такі культури мікроорганіз- мів, як Bacilus subtilis, Bacilus pumilus, Bacilus stearothermophilus, які мають значний вплив на втрати цукру та його колір. Така бактеріальна культура як Clostridium thermosaccharolyticum при температурі дифузійного процесу веде до ви- ділення кислоти та газу, тобто до утворення піни. При переробці і зберіганні меляси необхідно звертати увагу на наявність бактерій Clostridium butyricum. Так при виробництві спирту та етано- лу розклад сахарози супроводжується виділенням газів СО і Н , що при певних умовах може привести як до утворення СО, так і до вибуху.
Більше інформації читайте в журналі «Цукор України» №9 (117)/2015
 |