Про адміністрування податків та підтримку аграріїв

Адмініструвати це неможливо і вони це вже визнали. Найкращим було б повернення до умов 2015 року. Адже у нас немає системи дотацій, яка існує в усьому світі. В ЄС вона сягає 500 євро на га, а у нас 300 євро доходу на га половина підприємств не отримує. А вони позарились на ті нещасні 20-30 доларів з га, що дає пільга з ПДВ.

Цей бюджет ми верстали з липня на основі минулих податків. Потім прорахували, що ми втрачаємо з новими умовами, але не так багато завдяки орієнтації на експорт. На нашу компанію це критично не впливає. 

Про форми власності

Не дивлячись на обвинувачення на адресу агрохолдингів, приклади «Миронівського хлібопродукту» чи «Кернелу» ясно показують, що розвиток переробки та поширення бренду «Україна» на ринку продовольства можуть бути досягненні лише завдяки таким компаніям. Але при тому ж мале фермерство також дуже важливе. Насамперед, соціально. Втім, малі, середні та великі компанії мають різні функції. Головне, щоб вони працювали прозоро та оприлюднювали свої результати так, як це зараз роблять публічні компанії.

Про державні землі

Державні компанії володіють значними масивами землі. Ніхто не знає, як вони працюють, які прибутки мають. Ось тут і є резерв для бюджету, для населення. Адже ми знаємо, що мільйони гектарів в державній власності обробляються неефективно, а підприємства збиткові. Замість того, щоб обрізати пільги по ПДВ, подивимось на віддачу від державної землі. Минулого року прем’єр Арсеній Яценюк та тодішній голова ДФС Ігор Білоус збирав нас у Черкаській області та переконував, що треба відмовитись від пільги по ПДВ. Ми його переконали та довели, що набагато вигідніше буде, якщо держава віддасть в оренду державну землю, яка неефективно використовується. В середньому оренда коштує близько 100 доларів за га в рік. Порахуйте, враховуючи, що таких земель близько 10 млн га, скільки коштів можна законно без приватизації землі залучати до бюджету. До того ж можна заключити договір на рік за аргентинським прикладом – виконуєш умови, продовжуємо, аж поки не відпрацюється система довгострокової оренди чи приватизації. Але збитковим державним підприємствам шукають нових керівників, які роблять нові збитки.

Про авансування фермерів

В рамках роботи з нашими партнерами та взагалі в рамках партнерства минулого року ми витратили за програмами форвардних закупівель сільськогосподарської продукції близько 75 млн гривень, а цього року будемо авансувати 100 млн гривень – це фактично кредитування наших партнерів під вирощування цукрових буряків, інших сільськогосподарських культур. Так ми створюємо стимул для фермерів. Ця фермерська продукція потім постачається нам на переробку. Таким чином, ми збільшуємо обсяг виробництва продукції з доданою вартістю, забезпечуємо синергетичний розвиток (з фермерськими господарствами, постачальниками ресурсів, логістичними компаніями).

Про дороги на селі

Нам всі кажуть, що ви тут працюєте, то давайте ремонтувати дороги. А ми заплатили 526 млн гривень податків в бюджети, наші підприємства купили біодизелю на сотні мільйонів гривень (нагадаю, що дорожній податок платиться з палива). Куди поділись ці гроші? Явно не на дороги. Тому ми змушені ще додатково розвивати дороги, бо неможливо перевезти сотні тонн цукрового буряку і залишити дороги недоторканими.

Про інвестиції

Загальна сума інвестицій на 2016 рік лишається на рівні 2015 року та складає 24 млн євро. З них 60% - інвестиції в агровиробництво, 30% - цукрове виробництво, 10% - інші сегменти діяльності. Зокрема, на цей рік заплановані інвестиції на збільшення потужностей 2-х елеваторів (на 60-80 тис. тонн) та закупівлю техніки. Останні роки були дуже важкі, тому ми зупинили найбільш затратні інвестиції.

Про умови інвестування

Рік тому нам обіцяли, що умови оподаткування будуть постійними до 2018 року, а з того часу кожного місяця уряд чи депутати починають говорити про їх зміни. Не повинно бути так. Є документи, які були прийняті, їх треба виконувати. Адже говорилось, що в Україні цілком конкретні умови інвестування і можна на це розраховувати. Дуже важко запрошувати інвесторів, коли не можеш гарантувати їм правила гри.

Я вірю в привабливість агросектору. Ми робимо промоушн в Америці, Європі, Азії – постійно їздимо, спілкуємось, розказуємо. Є інвестори на біржі, яких ми переконуємо купувати акції, є інвестори, яких ми залучаємо в Україну, пропонуємо разом будувати елеватори, можливості по переробці сої, молока та інше але я не можу похватилися серйозними результатами – ті інвестори, які мають кошти, зупинились та чекають. По-перше, їх лякає ситуація на сході, по-друге, бажання працювати з Україною відбиває політична ситуація. Їм важливо розуміти, настільки умови зрозумілі, сталі та надійні. І інвестори постійно кажуть – коли у вас будуть стабільні правила гри? Ніхто не інвестуватиме, коли їм скажуть, що ви не можете вивести дивіденди, змінювати графік виплат по кредитах тощо. Все дуже зарегульовано, аж занадто.

Про торгівлю з ЄС

Протягом минулого року ми експортували в ЄС близько 10 тисяч з квоти в 20 тисяч тонн. І це дуже мало. Ми б хотіли постачати значно більше, навіть з митом. Але поза межами квоти це заборонено.

Безмитно ЄС постачає цукор на нашу територію у більших обсягах, ніж Україна постачає в ЄС. При тому, що Україна виробляє 1,5 млн тонн цукру, а ЄС близько 15 млн. В той час як обмін обсягами мав би бути з точністю до навпаки. Тому що треба танцювати від ринку – на величезному ринку ЄС вже є дефіцит, який ми могли б заповнити. Дайте нам пропорційну квоту – 200-250 тисяч тонн. Нагадаю, що коли ми підписували протоколи ВТО, ми взяли зобов’язання ввезти 269 тис тон тростинного цукру. Важко не погодитись з тим, що, як сказав Юрій Косюк, нас вважають бідними родичами. А наші переговорники не змогли протягом двох років захистити наші інтереси. Ми ці питання піднімаємо на засіданні «Укрцукру», громадських об’єднань, під час зустрічей з урядом. Але зворотнього зв’язку немає. Всі держави світу лобіюють свого виробника – згадайте США та ніжки Буша, а наші керівники воюють з бізнесом. Чомусь вони вважають, що бізнес це приватне, а ось вони, це держава. А бізнес це держава, це тисячі людей, які працюють на тих підприємствах.

Про експорт в Китай

У нас є сертифікат на експорт в Китай та ми працюємо з китайськими компаніями по конкретних контрактах. Зараз там Новий рік (за східним календарем – Ред.), тому до 15 лютого нічого не буде відомо. А там ми сподіваємось на позитивні новини по кукурудзі, по збільшенню обсягів шроту. Соєвий шрот туди ми вже постачаємо, соєву олію, гранульований жом. Загалом це гарний ринок та, я вважаю, що його треба розвивати. Але допомоги уряду тут немає.

Про розширення експорту

Загалом, за 2015 календарний рік експорт цукру склав близько 30 тис. тонн. Ми працюємо з Середньою Азією, Киргизією, Казахстаном, Грузією. Але нам там конкуренцію створює тростинний цукор і в тому ж Азербайджані потужності по його переробці значні. Уряд наш нічого не робить для того, щоб допомогли нам вийти туди. І нічого не робить для допомоги нам по виходу на ринок Афганістану, Ірану, Іраку. А це ринки, які серйозно могли б розширити наш збут. Нам насправді ніяк не вдається освоїти ринок Туреччини. Тут би нам також могла б допомогти держава.

Про весняну посівну кампанію

Як і у 2015 році, характерною для сівозміни компанії залишатиметься значна частка цукрових буряків, пшениці, сої, кукурудзи та соняшника.

Стан озимих задовільний, у Східній Україні не всі озимі зійшли. Весна покаже дійсну ситуацію, але ми готові до будь-яких варіантів. Сподіваюсь, що всі озимі перезимують та дадуть нормальний результат. Тому на сьогодні у нас нічого не змінюється – у планах близько 44 тисяч озимини.

Вартість посівної буде корелюватися з вартістю долара. Хоча ми серйозно працюємо над собівартістю, домовляємось про максимальні знижки з постачальниками, вже закупили добрива, насіння. Законтрактували ЗЗР, частину вже передплатили та отримали максимальні знижки. Паливо сьогодні ми контрактуємо. Ми маємо дуже гарну відпрацьовану систему закупівель, яка дозволяє нам отримувати знижки. Наприклад, ми маємо ексклюзивні умови на постачання бурякозбиральної техніки з США. Постачальник дав нам дистриб’юторські знижки, максимально можливі для України. Ми такі самі знижки дали нашим постачальникам буряку.

Про ціни на цукор

Ми виробили 1,4 млн тонн, цього з залишками достатньо для балансу, щоб задовільнити попит. Коливання цін зв’язані з нестабільною роботою продавців та покупців – потрібні гроші, всі побігли продавати, потрібно варити варення, всі побігли купувати. Задовільнять нагальну потребу, ціни стабілізуються. Середня ціна буде як в четвертому кварталі 2015 року: 14,5-15 тис гривень за тонну.