Віктор Іванчик розповідає чи потрібен Україні цукор-сирець, передає «Агро Перспектива».

Філософія ведення бізнесу «Астарти» базується на постійній присутності компанії на ринку товарів і рівномірній реалізації цукру протягом всього року. У центрі уваги споживачі та покупці. І завдання Компанії забезпечити стійку співпрацю та постачання продукції саме тоді, коли їм потрібно. 

Цього року на ринку цукру спостерігається нестабільна ситуація, яка викликана ростом світових цін на всі сировинні товари, і зокрема на цукор, а також невпевненістю учасників ринку у достатній кількості цукру для забезпечення потреб до надходження цукру з нового урожаю.

Як соціально відповідальна компанія «Астарта» вирішила створити резервний об’єм цукру, щоб максимально захистити інтереси споживача, забезпечити продовольчу безпеку та стабілізувати ціни на продукцію в Україні на фоні їх прогнозованого зростання на світовому ринку у середньостроковій перспективі. 

Такий крок також допоможе компанії попередити виникнення форсмажорних обставин, як це було у вересні минулого року, коли з’явився тимчасовий дефіцит, зумовлений тим, що торгові запаси цукру закінчилися, а новий сезон, через несприятливі погодні умови, почався на місяць пізніше, ніж завжди. Врожайність цукрових буряків 2020 року була найнижчою за останні роки (42,5 т/га). Те саме можна сказати і про цукристість (16,14%). Всі ці фактори сприяли росту цін та призвели до того, що АМКУ почав розслідування цієї ситуації. 

«Ми вважаємо, що у наступному маркетинговому році, який починається 1 вересня, подальше ввезення цукру-сирцю недоцільне. Адже в цілому, українські товаровиробники і наявні виробничі потужності здатні повністю забезпечити внутрішній ринок власним якісним цукром, виробленим із цукрового буряку, який вирощений на українських полях», — стверджує Віктор Іванчик. 

Наявні дані та підрахунки незалежних аналітиків ринку дають підстави сподіватися, що загалом наявних в Україні обсягів власного цукру вистачить, щоб повністю наситити ним внутрішній ринок і задовольнити попит споживачів до початку наступного сезону переробки цукрового буряку. Поточні дані щодо врожаю у сезоні 2021 оптимістичні. Тому тільки для створення резерву продукції, свого роду підстраховки, на випадок аномальної посухи чи інших несприятливих погодних умов, достатньо буде імпортувати і переробити не більше 100-120 тис. т цукру-сирцю. 

У ситуації, що склалася, ввезення та переробка тростинного цукру-сирцю в обмежених обсягах є більш прийнятним запобіжним заходом, ніж імпорт білого цукру за нульовою ставкою, для якого взагалі немає об’єктивних передумов. Адже, переробка сирцю, принаймні, дозволить додатково завантажити цукрові заводи. Натомість, стрімке зростання імпорту призведе до зупинки виробничих потужностей та подальшого скорочення робочих місць у галузях буряківництва та цукроваріння, зменшення надходжень до державного бюджету. 

Сьогодні основною проблемою цукрової галузі є не відсутність власних виробничих потужностей, а нестача сировини для переробки і завантаження працюючих заводів. У попередні роки в Україні перевиробництво цукру та великі перехідні залишки формували ціни на цукор нижче собівартості виробництва (ціна попиту на внутрішньому ринку була значно нижчою за витрати на його виробництво). Тоді цукрова галузь переживала досить складні часи. Виробники цукрових буряків та цукру декілька років поспіль зазнавали втрат від своєї діяльності, як наслідок, площі скоротилися до 216 тис. га, це історичний мінімум. Тож сьогодні уряду варто зосередити свою увагу на створенні умов, які б стимулювали аграріїв збільшувати площі посівів цукрового буряку.