Іванчик очолює компанію, яка працює на одному з найскладніших сегментів аграрного ринку — цукровому, де доводиться боротися не тільки з місцевими конкурентами, а й із засиллям імпорту. «Астарта» займається вирощуванням зернових та олійних, виробництвом молока та м'яса, а також переробкою сої. Цього року зовнішня кон'юнктура сприяє аграрним компаніям. У кінці вересня, за даними Eavex Capital, капіталізація «Астарти» виросла на 3,7% — до $109 млн. Це третій показник серед українських публічних компаній — акції «Астарти» торгуються на Варшавській фондовій біржі — після Кернела ($847 млн) і МХП ($587 млн). В інтерв'ю НВ Бізнес Віктор Іванчик розповів, що «Астарта» має намір продати два цукрових заводи, що відбувається із земельною реформою і чому підписані Україною угоди про приєднання до СОТ або про Асоціацію з ЄС — вкрай невигідні бізнесу.

В Україні стрімко дорожчає цукор — один із продуктів, що реалізуються «Астартою». У звіті, який компанія публікує на Варшавській фондовій біржі, видно, що за три квартали у вас він виріс в ціні всього на 1%. У чому причина зростання цін у нас в країні?

Протягом останніх трьох років в Україні спостерігався профіцит цукру, пропозиція перевищувала попит. Обсяг ринку при цьому стає все менше. І за ці три роки очікувалася наявність традиційного перехідного запасу в районі 300 тис. т — ці дані публікувалися напередодні нового сезону, влітку цього року.

Але у вересні цих 300 тис. т в наявності не виявилося. Ринок зіткнувся з тимчасовим дефіцитом у вересні і в першій половині жовтня, тому ціна стала рости. Цукру не було ще й тому, що багато заводів не могли почати сезон переробки буряків.

Чому? Період посухи, який почався в Україні в липні, тривав у серпні і несподівано — до початку жовтня. Це унікальна ситуація — такого не було останні 100 років, а можливо й за весь період спостереження.

Посуха призвела до істотного падіння врожаю не тільки пшениці на півдні, соняшнику та сої в центральних областях України, але й цукрових буряків і навіть кукурудзи.

На початку жовтня на Україну обрушилися рясні опади, особливо на західній Україні, і це призвело до нової проблеми. Агрокомпанії, які розпочали збирання врожаю, змушені були взяти паузу. Не маючи сировини, заводи змушені були зупиниться. Це призвело до величезних втрат.

Цукрове виробництво — це як мартенівська піч, яка повинна безперервно працювати.

Заводи зупиняються через проблеми з отриманням сировини?

Так. Неможливо доставити сировину на завод. Неможливо зібрати цукровий буряк в цих екстремальних умовах. Ось такий збіг обставин.

У минулому році «Астарта» зупинила два своїх заводи. Ходять чутки, що ви не маєте наміру їх більше запускати. Це правда?

У минулому році ми працювали без Савинського заводу, а в цьому — без Новоіванівського заводу в Харківській області. Причина та сама. Навколо цих підприємств не вирощують цукровий буряк. Через погодні умови. Харківська область — одна з областей, де посуха відчувається найбільш гостро.

Що будете робити з цими заводами? Будете їх продавати?

Так, виставимо їх на продаж.

В яку суму оцінюєте підприємства?

Це ринкові умови, я не хотів би вдаватися в ці деталі. Коли буде проведена операція, ринок про це дізнається.

До кінця року ви можете оголосити про продаж цих активів?

Не виключено.

«Астарта» інвестувала у створення власної системи зрошення земель. Чи бачите системне вирішення цієї проблеми?

У відсутності системного підходу і криється головна проблема. Все-таки система зрошення у нас зав'язана на тих водних ресурсах, які є народним надбанням і державною власністю. При цьому немає зрозумілої, комплексної, державної програми відновлення меліоративних систем. За часів УРСР ми поливали сотні тисяч гектарів землі. Сьогодні ця система, на жаль, в занепаді. І вона потребує серйозних капіталовкладень. Тут необхідний державний підхід і приватно-державне партнерство.

Про які суми може йти мова?

Тут є дві складові. Перша — це відновлення інфраструктури меліоративної системи, якою повинні займатися державні органи. Друга частина — інфраструктура, яка повинна бути створена бізнесом.

Інвестиції з боку агрокомпаній для локальної меліорації на конкретному полі становлять близько $1,5 тис. на гектар.

В «Астарти» досить великий земельний банк — понад 200 тис. га.

Так, ми орендуємо близько 230 тис. га.

Чи цікаво вам вкладати гроші в орендовану землю?

Якщо у нас довгострокові орендні угоди, то нам цікаво.

За яких умов вам цікаво буде купувати землю?

Коли буде працювати відповідне законодавство і нам дозволять це робити. Тоді ми можемо подумати над тим, чи вигідно нам інвестувати в цей довгостроковий актив і яку норму прибутку ми могли б вважати прийнятною для себе. І чи буде вона порівнянна з тими можливостями, які у нас є при оренді землі.

Чи можна визначити вартість української землі?

Давайте виконаємо невелику економічну вправу і порахуємо, скільки може коштувати земля. Напевно, вона може коштувати стільки, скільки може принести власнику за певну кількість років здачі в оренду. Для України зазвичай беруть період в 10-15 років, для більш розвинених країн — 20 і більше років. Сьогодні в Україні земля орендується в середньому за $150 за гектар на рік. Давайте візьмемо термін в 15 років і отримаємо $2,25 тис. за гектар або більш обережний прогноз $1,5 тис. за гектар, якщо ми візьмемо оренду за 10 років користування.

Засновник МХП Юрій Косюк назвав земельну реформу «фарсом». Як би ви її охарактеризували?

Я б назвав її першим дуже несміливим, дуже обережним кроком у бік цивілізованого ринку землі.

Кроком вперед, без двох кроків назад?

Кроком вперед. Чи будуть наступні кроки, і чи не буде двох кроків назад, я не можу сказати. Я вважаю, що указ президента про передачу державних земель у комунальну власність — це наступний дуже важливий крок вперед. Тому що є надія, що землі, які належать державі, перейдуть у користування територіальних громад і вони будуть використовуватися більш ефективно. Вони будуть приносити цим громадам більш суттєві гроші від орендарів. Потрібно кожен гектар землі вивести з тіньового обороту.

А як ви оцінюєте тіньовий ринок землі?

Я його оцінюю як дуже високий. Потрібно дивитися в корінь, як казав Козьма Прутков. Скільки приносить в бюджет країни гектар землі, який належить державі. Ми патріоти України і хочемо, щоб суспільство отримувало максимум з тих багатств, якими володіє. І все стане відразу на свої місця. Можна порівняти, скільки податків платять ці орендарі, наприклад, на прибуток, додану вартість, на доходи фізичних осіб, тобто податки із заробітної плати.

Ви аналізували вже цю інформацію?

Звичайно, ми її аналізували.

І що у вас вийшло?

У минулому році ми заплатили 1,75 млрд грн податків. Поділіть на орендовані нами 230 тис. га землі. Це буде більше 7,5 тис. грн з гектара. В цьому році за 9 місяців ми вже заплатили близько 900 млн грн.

Ця інформація повинна бути в фокусі для новообраних голів і депутатів ОТГ для формування бюджетів з метою розвитку соціальної інфраструктури та підвищення добробуту жителів.

Вільної землі в Україні не залишилося, конкуренція зростає. Як сильно дорожчає оренда?

Це динамічний процес. Я не буду забігати далеко в історію, але спочатку платили 1% від кадастрової вартості землі. За цей час кадастрова вартість землі значно зросла.

За який період?

Із моменту початку земельної реформи, за 20 років. Зараз ми платимо за оренду 10-12% від кадастрової вартості, яка збільшилася за цей період майже в п'ять разів. Я не думаю, що й далі вартість оренди землі буде зростати такими ж темпами. Тому що є економічно обґрунтована межа.

І яка у вас межа?

Цікаве питання.

Наприклад, при оренді приміщень ця межа становить 15%.

Ми повинні заплатити за оренду, ми повинні заплатити заробітну плату і дуже б хотілося цю заробітну плату піднімати. Середня заробітна плата в нашій компанії становить близько $500 на місяць.

Чи стикаєтеся з фактами, що ваших пайовиків намагаються перекупити?

Звісно. Це часто-густо.

І як ви їх утримуєте?

Ми говоримо про нашу історію взаємин. За 15-20 років, а в деяких випадках за 22 роки взаємин, ми завжди були чесними щодо наших пайовиків.

Крім цього, проводимо велику соціальну роботу.

Експерти кажуть, що близько 10% пайовиків готові продавати землю.

Я чув цифру до 20%. І це нормально.

Україна готова до самої процедури продажу землі?

Ми ніколи не будемо готові на 100%.