«Незважаючи на те, що в Україні постійно точаться дискусії стосовно можливого запровадження ринку землі, нам досі не був представлений законопроект про обіг земель сільськогосподарського призначення. Це питання надзвичайно хвилює вітчизняних аграріїв та викликає безліч питань. За таких обставин говорити про зняття мораторію зарано. Дуже важливо, що саме ВАР та ряд народних депутатів, які спільно виступили ініціаторами законопроекту про продовження мораторію до 1 січня 2020 року, опікуються цим питанням», - -зазначив заступник голови ВАР Денис Марчук.

Законопроект №9355-5 був зареєстрований народними депутатами: Олександром Бакуменко, Петром Юрчишиним, Миколою Кучером, Валерієм Давиденко, Леонідом Козаченко, Андрієм Котом, Миколою Люшняком, Сергієм Лабазюком, Валентином Дідичем, Іваном Кириленко, Анатолієм Кузьменко, Олегом Кулінічем, Вадимом Івченко.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту закону «Про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель», політичні спекуляції про те, що з 1 січня 2019 року буде запроваджено ринок землі, створюють напругу в суспільстві та не сприяють довірі громадян до реформ, які реалізовуються у державі. Відміна земельного мораторію в умовах військового стану, економічної кризи та недосконалої судової системи без врегулювання на законодавчому рівні процедури обігу земель створює загрозу як національній, так і продовольчій безпеці України.

Крім того, перед запровадженням обігу земель сільськогосподарського призначення спершу необхідно напрацювати та прийняти законодавчу базу щодо формування розвинутої мережі фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації. Це дозволить створити робочі місця у сільській місцевості, забезпечити розвиток територіальних громад та сільської інфраструктури.

Слід також зважати на те, що станом на сьогодні комерційні банки не можуть запропонувати сільськогосподарським товаровиробникам дешевого кредитування. Високі кредитні ставки обумовлені тим, що банки надають кредити обов’язково під заставу, а враховуючи те, що на купівлю-продаж сільськогосподарських земель діє заборона, предметом застави є майбутній врожай, що пов’язано з високими ризиками.

«Потрібно усвідомлювати, що запровадження ринку землі не може бути самоціллю, а має сприяти залученню в аграрний сектор України інвестицій, унеможлививши одночасно при цьому обезземелення українських громадян. Саме тому є необхідність продовжити мораторій на продаж чи іншим способом відчуження земель сільськогосподарського призначення та напрацювати детальну покрокову процедуру введення в економічний обіг сільськогосподарських земель», - зазначається в пояснювальній записці до законопроекту.

При цьому автори законопроекту зазначають, що час, на який буде подовжена дія мораторію, дозволить врегулювати на законодавчому рівні процедуру обігу земель та розробити необхідні нормативно-правові акти для запуску ринку землі в Україні.

Нагадаємо, Депутати Хмельницької та Чернівецької облрад направили офіційні звернення до президента, прем’єр-міністра та голови Верховної Ради України з закликом продовжити дію мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2025 року.

Відповідно до звернень, за час дії мораторію необхідно провести комплекс заходів для підготовки такого надважливого кроку. Зокрема, в Коаліційній угоді від 27 листопада 2014 року, яка містила 12 кроків, реалізовано лише три. В Україні не проведена інвентаризація земель. Надто повільно наповнюється земельний кадастр. У 61 адміністративному районі України площа зареєстрованих Держгеокадастром земельних ділянок перевищує реальну площу цих районів.

Більш того, відповідно до тексту звернення, в Україні процвітає рейдерство та діють корупційні механізми переходу прав на землю в обхід мораторію, оскільки немає верховенства закону у справі захисту права власності. Рейдерські захоплення є наслідком недосконалої судової системи. Відсутні ринкові механізми, які повинні допомогти у формуванні ціни на землю. Відсутні програми пільгового кредитування національного українського сільгоспвиробника, зокрема, і малих фермерських господарств, що ставить сільського господаря у неможливість конкуренції перед агрохолдингами та корпораціями, що мають можливість користуватися залученими іноземними інвестиціями.