За матеріалами статті на тему «Сучасні тенденції сталого розвитку цукрового ринку» («Modern Trends of Sustainable Development in the Sugar Market»), European Research Studies Journal, Том XXV, Випуск 3, 2022.

Цукор — найпоширеніший харчовий продукт, необхідний для забезпечення життєдіяльності людини. Його основним компонентом є сахароза та інші домішки (у білому цукрі їх допустимий вміст — до 0,25%, у рафінованому цукрі — до 0,1%). Цукор є продуктом із високою доданою вартістю, його постачання на зовнішні ринки сприяє ефективному розвитку економік різних країн світу. Біржовий характер торгівлі цукром полегшує вихід на ринок і допомагає усунути ринкові бар'єри. Світовий ринок цукру є одним із найважливіших у системі продовольчих ринків.

Світове споживання цукру на душу населення продовжує зростати, досягаючи високих показників у розвинених країнах світу. У Південній Америці та деяких азіатських країнах-виробниках цукру темпи зростання низькі. В Африці та значній частині Азії рівень споживання низький, але очікуване зростання має тенденцію до посилення.

Пандемія COVID-19 сильно вплинула на попит на цукор, внаслідок введених локдаунів та інших фізичних обмежень його споживання значно скоротилося. Доведено, що високий рівень споживання цукру може сприяти розвитку захворювань (діабету, надмірної ваги, ожиріння) та викликати проблеми зі здоров’ям.

Роль країн і регіонів світу в глобальній агропродовольчій системі визначається рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, географічним положенням, факторами сільськогосподарського виробництва та іншими чинниками. У структурі міжнародної торгівлі харчовими продуктами можна виділити кілька характерних тенденцій: по-перше, Сполучені Штати Америки (США), Європейський Союз (ЄС) і Китай є найбільшими як експортерами, так і імпортерами харчових продуктів, при цьому посилюються позиції Китаю у системі міжнародної торгівлі, тоді як частка ЄС продовжує суттєво скорочуватися; у світовому експорті продовольства з'явилася група швидкозростаючих експортерів к країнах, що розвиваються (крім Китаю, Бразилії, Індії, Індонезії та Таїланду). У світовому продовольчому імпорті позиції Японії просіли, але росія, Південна Корея, наприклад, також почали імпортувати продовольство.

Європа залишається найбільшим експортером продовольства. Окрім Великобританії, Італії, росії та Японії, решта країн є як експортерами, так і імпортерами харчових продуктів, що свідчить про високий ступінь диверсифікації асортименту продуктів харчування. Однак у міжнародній торгівлі відбувається розширення позицій країн Азії, які, ставши експортерами продовольства, активно його імпортують. Імпорт продовольства в Азію зріс, навіть, під час світової харчової кризи, оскільки в регіоні спостерігалися високі темпи зростання доходів. У Північній Африці та на Близькому Сході імпорт продовольства збільшився через зростання доходів від нафти, але він має тенденцію до зниження. В Африці на південь від Сахари за останні роки чистий імпорт продовольства збільшився більше ніж на 60%. Відбулося збільшення дефіциту в торгівлі продуктами харчування, коли приріст населення перевищив приріст агровиробництва.

Значення зовнішньої торгівлі сільськогосподарською сировиною та продовольством у світі постійно зростає. За останні роки частка агропродовольчої продукції в загальному експорті зросла з 7,8% (2012) до 8,4% (2019), а світовий експорт досягнув 1,6 трильйона доларів. Враховуючи прогнози ФАО про збільшення світового сільськогосподарського виробництва та рибальства приблизно на 20% до 2027 року та значне збільшення міжрегіональної диференціації, важливість торгівлі продуктами харчування зростатиме (OECD-FAO Agricultural Outlook 2018-2027).

Методологічні підходи до оцінки стану та розвитку світового ринку цукру повинні враховувати його особливості та специфіку:

1. високу концентрацію товаровиробників;
2. особливості пропозиції на ринку, включаючи сезонний характер виробництва та його низьку еластичність, регіональні відмінності ґрунтово-кліматичних умов, що визначають розміщення цукрових підприємств, склад їх сировинних зон;
3. структуру загального попиту на цукор (у тому числі стабільність і нееластичність внутрішнього споживання продукту, нерівномірність його розподілу);
4. різні ринкові бар'єри (адміністративні, економічні, технологічні, стратегічні).

Доступ на ринок для нових учасників обмежений високою капіталомісткістю продукції з тривалим терміном окупності інвестицій; сезонним характером основного виробництва; адміністративними бар'єрами, пов'язаними з формуванням сировинної зони підприємства; високим рівнем концентрації виробників на ринку; державним регулюванням цін на внутрішньому ринку; доступом до фінансових ресурсів (підприємствам надається державна підтримка); ефектом масштабу; диференціацією товару, що формує лояльність споживачів; системою взаємовідносин постачальників бурякової сировини з переробним підприємством тощо.

Загалом понад 120 країн світу виробляють цукор. У 2019 році Бразилія, Індія, Європейський Союз, Таїланд і Китай увійшли до п’ятірки найбільших світових виробників цукру. При цьому на Бразилію, Індію та Таїланд припадає 65% світового експорту цукру (у грошовому вираженні). У 2019/2020 МР Індія виробила 28,9 млн т цукру, що становить близько 17% світового виробництва цукру.

Таблиця 1. Динаміка світового виробництва цукру

Дані, наведені в Таблиці 1, показують, що у 2020 році, порівняно з 2000 роком, спостерігалося збільшення виробництва цукру на 20,7%, а порівняно з 2019 роком — зменшення на 28,7%. Водночас спостерігається збільшення виробництва тростинного цукру в 2020 році на 23,2%, порівняно з 2000 роком, та на 1,6%, порівняно з 2019 роком. У 2020 році виробництво бурякового цукру зменшилося на 10,1%, порівняно з 2019 роком.

Оцінку та прогноз розвитку світового виробництва цукру (OECD-FAO Agricultural Outlook 2018-2027) наведено в Таблиці 2. Дані, представлені в Таблиці 2, показують, що згідно з прогнозами ФАО, у 2021/2022 МР світове виробництво цукру становитиме 174,6 млн т, що на 3,01% більше, ніж у попередньому році.

Світове споживання цукру має тенденцію до зростання і досягне рівня 200 млн т до 2020 року. Водночас рівень споживання цукру на душу населення зросте з 22,5 кг до 23,5 кг, хоча існують значні відмінності між регіонами та країнами. За рівнем споживання цукру на душу населення у 2018/2019 МР лідерами є Бразилія та Росія, у той час як Китай має низький рівень споживання.

Таблиця 2. Оцінка та прогноз розвитку світового виробництва цукру

У 2021/2022 МР в ЄС виробництво білого цукру зросте на 7% (близько 15,5 млн т), порівняно з попереднім сезоном; запаси цукру складають 1,4 млн т.

Світові ціни на продукти харчування, включно з цукром, дуже нестабільні через домінування кількох країн-експортерів та імпортерів, а також через обмежувальну торговельну політику. На Рис. 1 показано індекс ФАО цін на продукти харчування та цукор у період 2016-2021 років (OECD-FAO Agricultural Outlook 2018-2027).

Дані на Рис. 1 показують, що в 2021 році середньорічний індекс цін на цукор склав 109,3%, що на 29,8% нижче, ніж у 2020 році, і на 2,3% нижче, ніж у 2016 році. Основними виробниками цукрових буряків у світі є Німеччина, США та Франція. За виробництвом цукру Європейський Союз посідає третє місце. У 2019/2020 МР ЄС виробив 17,25 млн т цукру та є найбільшим у світі виробником цукрових буряків (20% світового виробництва цукру).

Рис. 1. Індекс ФАО цін на продукти харчування та цукор

Цукрова тростина є однією з найважливіших культур Таїланду, її збирають двічі на рік. У 2019/2020 МР в країні було вироблено майже 8,25 млн т цукру. Таїланд також є основним виробником цукру в світі і великим його експортером (близько 70% виробленого цукру йде на експорт). Незважаючи на те, що вихід цукру з тростини та буряків майже однаковий, переробка тростини є значно дешевшою. Під час переробки тростини залишаються стебла (тростинний жом), які спалюються, замінюючи природний газ.

У 2020 році світовий експорт цукру склав 35 млн т, що на 23% більше, ніж у 2019 році. При цьому на Бразилію припадає 75% експорту, на Таїланд та Індію — 13%, на Гватемалу, Південну Африку та Сальвадор — загалом 5,7%, а на інші країни — 6,2%.

У рейтингу найбільших імпортерів цукру лідирують: Китай (4,8 млн т), Індонезія (4,8 млн т), США (2,7 млн т), Малайзія (2 млн т), Корея (1,9 млн т), ЄС (1,6 млн т) та Індія (1,5 млн т).

Найважливішим аспектом підвищення експортного потенціалу є конкурентоспроможність продукції. У міжнародній торгівлі конкурентні переваги продукції, що базуються на нижчій собівартості, прагненні споживачів купувати різноманітну якісну продукцію, а також врахуванні спеціалізації сільського господарства, кліматичних факторів і сезонності виробництва, зумовлюють необхідність оптимізації зовнішньої торгівлі, параметрів співвідношення між виробництвом, імпортом та експортом продовольства. При визначенні параметрів зовнішньої торгівлі необхідно враховувати процеси, пов'язані з міжнародним поділом праці у виробничих ланцюгах і політику держав щодо захисту внутрішніх продовольчих ринків.

Інноваційні технології, пов’язані з розвитком цифрового сільського господарства, стануть рушійною силою підвищення ефективності виробництва за рахунок скорочення собівартості та втрат. Це також підвищить ефективність взаємодії між виробниками, переробниками та споживачами, зробивши інформацію більш доступною та відкритою, зменшивши трансакційні витрати, розширивши канали торгівлі тощо.

На світовий ринок цукру впливають кон'юнктура різноманітних продовольчих та енергетичних ринків, зміни обмінних курсів, логістика тощо. Найважливішими факторами, що впливають на попит на цукор, є збільшення населення, дохід на душу населення, ціни на цукор та альтернативні підсолоджувачі, а також споживчі переваги.

Ситуація на світовому ринку значною мірою визначається експортно-імпортною політикою країн-виробників білого цукру та цукру-сирцю, зростанням частки експорту цукру в загальному обсязі його виробництва. У 2021-2023 роках світове виробництво цукру зросте приблизно на 3% (до 193 млн т) через високий попит у Китаї та Індії.

Поступове відновлення сектору громадського харчування також сприяє світовому попиту на цукор. У світовому виробництві цукру частка бурякового цукру знижується до 20%, а частка тростинного цукру зростає до 80%. У довгостроковій перспективі очікується збільшення обсягів світового виробництва цукру (до 2025 року зростання становитиме 25% — близько 210 млн т).

В Європі споживання цукру щороку скорочується через зміни в режимі харчування населення та широке використання цукрозамінників у харчовій промисловості.

Світовий ринок цукрозамінників швидко зростатиме із середньорічними темпами зростання на 6,3% і досягне 10,27 мільярдів доларів США. У 2018 році ринок оцінювався в 6,35 мільярдів доларів США (відомі виробники цукрозамінників включають Archer-Daniels-Midland (ADM), Tate & Lyle (TATE), Ingredion Incorporated (INGR) і Whole Earth Brands (FREE)).