Найкращі умови для розвитку і росту рослин створює саме грудкувата структура ґрунту, яка дуже сприйнятлива до всіляких змін , які відбуваються протягом періоду вегетації, як до змін, спричинених природними чинниками, так і до змін, спричинених агротехнічними заходами.

Переваги грудкуватої структури ґрунту

Орний шар ґрунту з високоякісними характеристиками  завжди складається з різноманітних агрегатів (структурних часточок різного розміру) і зберігає певну пропорцію грудочок різної величини. Власне агрегати мають пропорційну зернисту структуру та неправильну сферичну форму, крім того, для них притаманна значна пористість, що й викликає швидке їх розпадання на дрібніші грудочки при найменшій, спрямованій на них, силі. Ґрунтотворною сполучною липкою речовиною, що склеює між собою вільні губчасті фракції, є гумус та інші колоїдні сполуки (глинисті частки), а також слизовий   секрет, який виділяється мікроорганізмами. Грудкувата структура ґрунту характеризується високою вологоємністю – вода зберігається у вузьких канальцях – трубочках всередині структурованих агрегатів. Крім того, такий грунт має певні капілярні властивості – вода легко може переміщуватися з нижніх шарів ґрунту до верхніх. Крізь вільний простір між грудками відбувається регулярна циркуляція повітря. Саме така структура ґрунту забезпечує ефективний злив надмірної кількості дощової води і унеможливлює створювання на полях тривалих затоплень, взимку рівномірніше  тане, поверхня поля швидше підсихає, навесні вона швидше прогрівається. Своєю чергою це полегшує підготовку ділянки до посіву, сприяє ефективному проростанню насіння, створює сприятливі умови для росту і розвитку коренеплодів та вільного проникнення коренів в глибину ґрунтового профілю. Структурований грунт є найкращим середовищем для  розвитку ґрунтових мікроорганізмів, які перероблюють органічний матеріал та беруть безпосередню участь у створенні гумусу. Ґрунтова структура хорошої якості допомагає рослинам добувати поживні речовини з важкодоступних місць і обмежує вимивання харчових компонентів в глибші шари ґрунту.

Структурні захворювання ґрунту

На зниження потенційної родючості орного шару ґрунту мають вплив наступні фактори: осідання ґрунтових пластів, руйнівна дія опадів ( особливо це стосується періоду, коли поверхня ґрунту не знаходиться під прикриттям зеленої маси рослин), ерозія, низька біологічна активність ґрунту, дефіцит органічних та мінеральних колоїдів. До значного погіршення структури ґрунту, навіть до його знищення, може призвести невідповідна техніка та занадто інтенсивний спосіб проведення агротехнічних заходів. Значне розпилення та пересушування ґрунту, обробіток землі в надмірно вологих умовах, як і критичне ущільнення ґрунту, - все це призводить до перманентного руйнування структури ґрунтового покриву, що загрожує, в кінцевому результаті, зашкарублістю ґрунтової поверхні, замуленням, водною та вітряною ерозією.

До деградації ґрунту також може призвести вирощування монокультурних рослин, або рослин з коротким періодом вегетації. Крім того, причиною може стати відсутність у сівозміні структуротворних рослин.

Розпиленість ґрунту призводить до появи ґрунтової кірки

Підчас підготовки поля до посіву найважливішим завданням є обмежити заходи по обробітку ґрунту до мінімуму (найкраще – до одного заходу) з метою збереження грубозернистої структури поверхні ґрунту. Надзвичайно негативно на структуру ґрунту впливають робочі машини, які в період весняного підготування ділянки, декілька разів проїжджають полем по одному й тому самому місці. Наслідки негативної дії робочих машин наступні: розпиленість ґрунту, пересушеність верхнього пласту, значна втрата води. Окрім того, розірвана система капілярного просочування негативно впливає на рівномірність сходів і подальший розвиток рослин. Найбільш схильний до зашкарублості такий грунт, який містить велику кількість мікроскопічних зернистих часточок мінералів і малу кількість гумусу.

Після рясних дощів розпиленість ґрунту призводить до створення на поверхні поля ґрунтової кірки, яка з’являється після підсихання верхнього пласту ґрунту. Кірка порушує нормальне функціонування водно – повітряного режиму в зоні проростання насіння і є механічною перешкодою для молодих рослин, які з великими труднощами пробиваються до поверхні ґрунту. Кволі, ослаблені саджанці не спроможні ефективно чинити опір атакуючим  їх патогенам (зокрема, гангрені).

Не рекомендується проводити агротехнічні заходи в полі при високому рівні вологості

Осіння погода, зазвичай дощова і вітряна, не сприяє проведенню польових робіт. Зимова оранка сильно промоклого ґрунту не тільки унеможливлює належне подрібнення орного шару, але й призводить до збільшення опору плуга, пробуксовки коліс трактора, відчутне збільшення витрат палива і в кінцевому результаті появі додаткових видатків. Якщо поле не вирівняне, з грудками, брилами та скибами, то весняний обробіток такої ґрунтової поверхні триватиме довше, а поле потрібно проорювати на значно більшу глибину.

Ще більшою мірою некорисним та таким що нищить структуру ґрунту, є розпочинання весняно – польових робіт в умовах надмірної зволоженості ґрунту. Тільки достатньо підсушений шар ґрунту може розкришуватись на дрібні грудки і грудочки, створюючи цим самим відповідну структуру ґрунту на глибині посіву насіння. Ранньовесняний обробіток ґрунту на перезволоженому полі створює ризик розмазування  ґрунтового шару і появи брил, що перешкоджає проведенню передпосівних заходів та рівномірному посіву насіння.

Крім того, виїзд в поле на вологий грунт , де верхній пласт нижче поверхні ґрунту майже мокрий, призводить до утворення на полі смуг від коліс, нерівностей зі щільно збитим верхнім шаром. Мережа таких слідів, навіть якщо на поверхні поля уже не так і помітна, тим не менше, великою мірою впливатиме на наступний обробіток ґрунту ще протягом довгого часу.

Надмірне ущільнення підґрунтя

Побічними ефектами механічної обробки ґрунту є вминання важкими агротехнічними машинами поверхні поля, поява надмірної ущільненості в підорному шарі . Це призводить до утворення спресованої плужної ‘підошви” та низки інших шкідливих змін у фізичних властивостях підорного ґрунтового шару. Глибина ущільненості ґрунту становить в цілому  03 до 06 м, але може доходити навіть до 1 м.

Велике значення має той факт, що підчас проведення польових робіт трактор неодноразово проїжджає по тому самому сліду. Загальна сума спресованої, вм’ятої ґрунтової поверхні, яка утворюється підчас обробітку, може бути в декілька разів більшою від власне поверхні поля.

Агротехніка

Результатом надмірного ущільнення ґрунту є не лише погіршення водно – повітряного режиму, конче необхідного для правильного розвитку рослин, але також порушення належного формування та подовження всієї кореневої системи, позаяк, спресовані пласти ґрунту чинять механічний опір рослині. В таких умовах сповільнюється темп росту буряків, вони мілко вкорінюються і деформуються. Роздвоєні, селеруваті коренеплоди мають не тільки малу цінність для переробки, але спричинюють численні ускладнення в процесі їх обробки. Перш за все,  такі коренеплоди малогабаритні, позбавлені товарного вигляду, дуже забруднені. Очищення таких буряків завжди супроводжується великою кількістю відходів у вигляді корінців та овочевих фрагментів. Безумовно, погіршуються параметри біологічного здоров’я буряка, позаяк, в щільно збитому ґрунті він не спроможний належним чином споживати і засвоювати поживні речовини, знижується також рівень ефективності удобрювання.

Рослини, що ростуть на ущільненому ґрунті, стають надзвичайно чутливими як до браку води, так і до її надмірної кількості. Якщо ще до початку фази потовщення кореня розвиток кореневої системи дещо запізнився і слабше розгалужений в глибоких шарах ґрунту, коренеплоди будуть більш схильними до стресу, спричиненого відсутністю води. Ще одним негативним моментом, викликаним крайнім ступенем ущільненості ґрунту, є посилення водної ерозії та збільшення поверхневих стоків води на горбистій місцевості.

Процес регенерації структури ґрунту розпочинається з розпушування

Інтенсивна механізація всіх видів  польових робіт призводить до того, що фактично неможливо уникнути такого явища, як ущільнення ґрунтової поверхні, в зв’язку з цим  виникає необхідність проведення глибокого агромеліоративного розпушування . Такий захід дасть можливість механічним способом відокремити і послабити ущільнення підорного шару ґрунту, спрямує повітря в глибину ґрунтового профілю, налагодить просочування і переміщення там води, поліпшить термічну характеристику та відродить активність мікроорганізмів. Крім того, це зменшить наслідки несприятливих погодних умов, забезпечить покращення споживання і засвоєння поживних речовин, вирівняє насіннєві сходи, висоту стояння рослин та надасть відповідної форми коренеплодам. Агрозахід повинен проводитись узгоджено з циклом польових робіт, восени, напередодні зимової оранки, або роком раніше під посіви, які є попередниками цукрових буряків. Для результативного  розпушування слід пам’ятати, що робочий елемент самого розпушувача повинен працювати на глибині 8-10 см нижче ущільненого пласту, при цьому максимальна глибина, рекомендована при проведенні цього агрозаходу, становить 40 – 60 см. Наступне розпушування може бути на 5 см глибшим і проводити його слід перпендикулярно до попереднього напрямку. В полях обов’язково потрібно проводити розпушування ґрунту в місцях, де залишились ущільнені стежки на ґрунті після багаторазового проїзду механізованої техніки. Однак, слід пам’ятати, що розпушування приносить позитивний ефект лише там, де дійсно присутнє  в ґрунті надмірне ущільнення, натомість там, де грунт належним чином структурований, такий агрозахід призведе до негативних наслідків.

Розпушування ґрунту не є дешевим заходом, воно вимагає багато енергозатрат, але ці кошти слід розкласти на 4 роки, бо саме стільки триватиме ефект корисної дії.

Підсумок

Збереження високої родючості ґрунту тісно пов’язане з правильним застосуванням агротехніки, дотриманням оптимальних термінів проведення агротехнічних заходів. Дуже важливо ретельно дбати про сівозміну з проміжними посівами, не залишати ділянку (чи поле) восени без покриття, застосовувати вапнування, регулярно вносити органічні добрива, які є вирішальним чинником для відтворення структури ґрунту та утримання в ньому гумусу на відповідному рівні.

В утриманні ґрунтової структури на належному рівні не останню роль відіграє мульчування, оскільки органічні рештки і рослини, використані як покриття, не тільки збільшують здатність ґрунту до зберігання води та обмежують ерозійні процеси, але й через проникнення коренів в глибші шари ґрунту, значною мірою сприяють структуруванні ґрунту, якісно поліпшують його властивості та не допускають появи такого не бажаного ущільнення.