За матеріалами наукової статті на тему «Застосування поживних речовин на цукрових буряках: огляд» («Nutrient management in sugar beet: a review»), журналу PSJ, квітень-червень, 2020 р., XXXV, № 02.

Цукровий буряк (Beta vulgaris) є важливою цукроносною культурою завдяки відносно короткій тривалості його вегетаційного періоду та низьким потребам у добривах та воді, порівняно з цукровою тростиною. Головний корінь буряка містить 13-22% цукру. Збільшення виходу цукру є важливим фактором для задоволення попиту на цукор або принаймні для зменшення розриву між виробництвом та споживанням цукру в багатьох країнах світу.

Основними країнами-виробниками цукрових буряків є Росія, Франція, Туреччина, Україна, США, Німеччина, Великобританія, Іран, Білорусь, Нідерланди, Китай, Польща, Єгипет, Італія та Бельгія. Урожайність цукрових буряків залежить від сортового потенціалу, агрокліматичних умов та едафічних факторів, а також від агротехнічних прийомів. Важливість цієї культури стосується її придатності до вирощування на нещодавно окультурених ґрунтах, а також забезпечення високих прибутків виробників в умовах низької родючості ґрунтів. Внесення добрив або застосування поживних речовин — це наука, практика та мистецтво розуміння джерела елементів живлення, термінів та норми їх внесення, що пов’язано з ефективністю використання добрив та економікою виробництва. Внесення добрив тісно пов’язане з різними агроекологічними районами та ґрунтами, що є причиною рекомендацій щодо різних поживних речовин. Властивості ґрунту є важливими домінуючими факторами для забезпечення рослин поживними речовинами. Цукрові буряки поглинають значну кількість макроелементів (особливо N, P та K), які допомагають відстежувати природний кругообіг елементів. Більше того, збалансовані потреби цукрових буряків у N, P та K можна визначити на основі поглинання N, P та K, а отже, можна наблизитись до максимальної врожайності буряків. Хоча підтримка адекватної кількості фосфору, калію, сірки та мікроелементів також є критично важливою складовою для максимального виходу цукру. Цукрові буряки суттєво реагують на мікроелементи, тому їх дефіцит є одним із найважливіших біотичних стресів у рослин, вирощуваних, особливо, на вапняних ґрунтах. Крім того, повідомляється про те, що застосування мікроелементів, зокрема цинку та бору разом із різними сумішами макроелементів може відігравати важливу роль у збільшенні врожайності та якості тропічного цукрового буряка. Коли дефіцит поживних речовин не можна подолати шляхом безпосереднього внесення поживних речовин у ґрунт, можливим альтернативним варіантом є позакореневе підживлення. Багато дослідників використовували органічні речовини для підживлення цукрових буряків та виявили, що внесення органічного гною незначно збільшувало катіонообмінну здатність ґрунту та знижувало рівень рН.  Також було помічено, що доступні N, P і K у ґрунті збільшуються після внесення органічного гною і поступово зменшуються з наближенням збирання врожаю.

Реакція цукрових буряків на різні елементи живлення

Азот

Азот, як основна складова клітини, відіграє життєво важливу роль у поділі та подовженні клітин завдяки тому, що він є важливою частиною різних типів метаболічно активних сполук, таких як амінокислоти, білки, нуклеїнові кислоти, профірини, флавіни, пурини та пірамідинові нуклеотиди, ферменти, коферменти та алкалоїди. Азот (N) — життєво необхідна поживна речовина та головний фактор, що впливає на врожайність та якість цукрових буряків. Раціональне внесення азоту завжди було основою ефективного вирощування цукрових буряків. На початку сезону азот допомагає рослинам рости та набирати масу, але, якщо його внести занадто пізно, це може призвести до падіння рівня цукру. Тому вчасне та раціональне внесення азоту є критичним для оптимального виробництва цукрових буряків. Стосовно оптимальної норми, застосування занадто малої кількості азоту призводить до зменшення маси коренеплодів, а занадто велика його кількість призводить до зниження концентрації цукру та збільшення домішок. Підживлення азотом збільшує родючість ґрунту та врожайність сільськогосподарських культур. Щодо фізіології рослин, листова поверхня, показник площі листя та швидкість фотосинтезу покращуються із застосуванням азоту, що, в підсумку, збільшує врожайність. Мабуть, азот є найбільш дослідженою поживною речовиною для цукрових буряків через його прямий зв’язок з урожайністю, так як він є основним обмежуючим фактором для продуктивності рослин. Внесення азоту тісно пов’язане із взаємозв’язками ґрунту та води. Однак під час його застосування виникає питання — яку кількість азоту необхідно вносити для забезпечення найбільшого виходу цукру. Для забезпечення хорошого раннього розвитку листової поверхні буряків необхідне належне внесення, застосування, поглинання та вивільнення азоту. За 4-6 тижнів до початку збирання врожаю норма азоту повинна підтримуватися на належному рівні, не допускаючи його надлишку.  Із наближенням збирання врожаю доступність азоту повинна зменшитися для підтримки інтенсивного накопичення цукру. Збільшення норми азоту вище рекомендованої дози (80 кг/га^-1) викликає збільшення врожайності, але при цьому вміст цукру зменшується, тоді як у 2018 році було виявлено, що більша норма азоту збільшує врожайність буряків без значного зменшення вмісту цукру в соку.

Визначення термінів, місця та норми внесення азоту може бути проблематичним через невизначеність опадів у дощових регіонах та викликати негативний вплив на ефективність азоту через його втрати шляхом денітрифікації або вилуговування. Більшість рекомендацій щодо внесення азоту в дощових районах Європи та Північної Америки базуються на аналізі ґрунту. Загалом, застосування азоту в дощових районах було зведено до весняного періоду перед посівною, на початку вегетаційного сезону, як спосіб збільшення ефективності використання азоту та зменшення негативного впливу на навколишнє середовище в першу чергу через вимивання. У багатьох зрошуваних районах ґрунти знаходяться в напівпосушливих умовах, а вміст органічної речовини в ґрунті низький, що призводить до низької мінералізації азоту. При зрошенні глибина кореня досягає щонайменше 1,2 м, але часто сягає більше 1,8 м. У ранніх дослідженнях було виявлено важливість зрошення для вдосконалення рекомендацій щодо внесення азоту, а деякі інші роботи виявили поглинання азоту цукровими буряками з більш глибоких рівнів. В Іспанії передпосівні вимірювання нітрату в ґрунті на зрошуваних територіях також виявилися дуже ефективним у виявлення чутливих та нечутливих ділянок. Було виявлено, що 39 мг/кг^-1 були критичним рівнем для максимізації врожайності буряків та виходу цукру. Вищезазначене вказує на те, що азот є життєво необхідною поживною речовиною для цукрових буряків, а раціональне його використання — важливий фактор досягнення максимальної врожайності та якості цукросировини.

Фосфор

Фосфор є важливим елементом, який визначає ріст і продуктивність рослин, відіграючи життєво важливу роль у клітинних процесах. Фосфор є компонентом нуклеїнових кислот та ліпідів, відіграє важливу роль у виробництві та транспортуванні цукрів, жирів та білка під час виробництва цукрових буряків. Це важливий макроелемент, необхідний для численних функцій рослин, включаючи виробництво енергії, синтез нуклеїнових кислот, фотосинтез, гліколіз, дихання, вуглеводний обмін та фіксацію азоту. Фосфор є другим після азоту найбільш обмежуючим елементом у вирощуванні цукрових буряків. Це особливо помітно під час раннього розвитку рослин, коли відбувається активний ріст коренів та інтенсивне засвоєння інших елементів живлення. Фосфор підтримує передачу енергії всередині рослинних клітин та, крім того, регулює структурну цілісність клітинної мембрани. Рослини з дефіцитом фосфору здаються низькорослими, мають щільний, вертикальний вигляд із кольором листя від темно-зеленого до тьмяного синьо-зеленого. Дефіцит фосфору, пов’язаний із ґрунтами з високим рН та низьким вмістом органічних речовин. Одні вчені повідомляли, що свіжа та суха маса, показник площі листя, врожайність буряків, вихід цукру, а також відсоток та втрати цукру в мелясі збільшувалися, коли рівень фосфору збільшувався до 30 кг P₂O₅. Інші заявляли, що збільшення рівня фосфорних добрив із 0,0 до 30 кг P₂O₅ помітно збільшує масу коренеплоду на 10,80 і 10,82%, урожайність буряків на 17,56 і 17,72% та вихід цукру на 29,31 і 29,52% відповідно, тоді як було доведено, що збільшення норми P₂O₅ з 50 до 100 та 150 кг/га^-1 призвело до значного збільшення врожайності буряків та виходу цукру. Також повідомлялося, що внесення 30 кг P₂O₅ дає найвищі значення характеристик росту, врожайності коренеплодів та виходу цукру. У 2014 році було виявлено, що фосфорні добрива мають значний вплив на вихід цукру, таким чином найвищий вихід цукру (0,98 кг/м²) було зафіксовано при внесенні 375 кг/га суперфосфату амонізованого як джерела фосфору, а внесення 31,0 кг P₂O₅ забезпечило максимальну врожайність та якість цукрових буряків. Того ж року було виявлено, що додавання фосфору збільшило врожайність буряків на 37% і 47%, порівняно з контрольним зразком, а в 2019 році було визначено оптимальну для ефективного вирощування цукрових буряків норму фосфору — 48 кг P₂O₅. Результати вказують на те, що підживлення фосфором збільшує врожайність та якість цукрових буряків. Тому виробникам необхідно дотримуватися оптимальної норми фосфору, щоб максимізувати врожайність буряків та вихід цукру.

Калій

Цукровий буряк відомий як рослина, яка потребує високого вмісту калію. У рослинах калій виконує роль каталізатора, а його дефіцит знижує стійкість рослин до шкідників та хвороб. Калій значно покращує ріст та потужність цукрових буряків, особливо при оптимальній врожайності, відіграє важливу роль у транспортуванні метаболітів через флоему до паренхіми. Рослини, які накопичують великі запаси білка, вуглеводів та цукру в паренхімі, мають великі потреби в калію. Калій — найпоширеніший катіон у рослинних тканинах, який відіграє важливу роль у метаболізмі. Калій та його супроводжуючі аніони роблять великий внесок в осмотичний потенціал клітин та тканин глікофітних видів рослин. Він відіграє роль у живильному балансі, який збільшує органічні сполуки завдяки фотосинтезу. Збільшення рівня калію суттєво збільшує суху та свіжу масу пагона та кореня, що можна пояснити його (К) впливом на процес фотосинтезу в рослинах і, в свою чергу, перенесення цукру та вуглеводів асимілятів від бадилля до коренів, що призводить до збільшення врожайності коренеплодів та виходу цукру. Калій переміщується зі старих тканин до верхівок коренів та пагонів, оскільки він є рухомим елементом у тканинах рослин. Збільшення виходу цукру можна пояснити сприятливим впливом калію на засвоєння поживних речовин та живильний баланс, що збільшує органічні сполуки в процесі фотосинтезу. У 2013 році вчені зазначили, що внесення 48 кг K₂O призвело до суттєвого збільшення показника площі листя, накопичення сухої речовини, довжини, діаметра, маси, врожайності коренів, пагонів, загальної кількості розчинних твердих речовин (TSS) та виходу білого цукру. Застосування 100 кг K₂O/га^-1 збільшило врожайність коренів, пагонів, відсоток нечистого цукру, відсоток чистого цукру та вихід цукру при повному та дефіцитному зрошенні, тоді як у 2015 році зазначалося, що внесення калію суттєво збільшує врожайність коренеплодів та вихід цукру, а для значної врожайності тропічному цукровому буряку потрібно більше 180 кг K/га^-1. Отже, найбільше засвоєння калію буряками має найбільший вплив на їх врожайність. Швидкість засвоєння калію рослинами може бути необхідною умовою ефективного засвоєння азоту. Надлишок доступного у ґрунті калію може призвести до тривалого росту пагонів. Наведені вище огляди вказують на те, що калій є дуже важливою поживною речовиною для цукрових буряків із точки зору їх врожайності та якості бурякового соку.

Сірка

Сірку часто називають четвертою основною поживною речовиною для рослин, оскільки вона є важливим компонентом метаболічних та структурних сполук. На цукрових буряках дефіцит сірки проявляється, як правило, пожовтінням листя, яке призводить до зменшення поглинання та асиміляції СО₂. Оскільки вміст сірки зменшується нижче критичного рівня, вміст хлорофілу також зменшується, що, в свою чергу, погіршує процес фотосинтезу. Порівняно із зерновими та олійними культурами, цукровий буряк має відносно низьку потребу в сірці, хоча він потребує постійного підживлення сіркою протягом усього вегетаційного періоду для підтримки тривалого росту листя та розвитку коренеплодів. На зрошуваних територіях реакція цукрових буряків на сірчані добрива досить слабка, оскільки зрошувальна вода часто містить сульфат у достатній кількості для задоволення потреб у сірці.  Ця проблема була відзначена в Каліфорнії, але в останніх дослідженнях у США про це не повідомлялося, як про проблему. Якщо цукрові буряки вирощуються на ґрунтах із вмістом органічної речовини менше 1%, а рівні сульфату в зрошувальній воді становлять менше 6 мг/кг, можна вносити сірку в нормі 10 кг/га. У США в районах із більшою кількістю опадів не спостерігалося значного збільшення кількості сірки. Застосування сірки (25 кг/га^-1) призвело до 25% збільшення врожайності буряків разом із значним збільшенням накопичення сухої речовини в коренях та пагонах. Деякі вчені вказували, що врожайність коренеплодів та вихід цукру значно збільшувалися зі збільшенням норми внесення сірки, а застосування сірки в нормі 46 кг/га^-1 разом з іншими звичайними поживними речовинами підтримувало кращу врожайність коренів та вихід цукру. Цукрові буряки, які підживлювалися сіркою в нормі 250 кг/га^-1, мали найбільшу масу коренеплоду та вихід цукру. Спостереження показали, що цукровий буряк має досить високу потребу в сірці для збільшення його врожайності та якості. Тому належне підживлення сіркою необхідне для забезпечення максимальної врожайності та якості цукрових буряків.

Цинк

Цинк — важливий мікроелемент, який діє як стимулятор у різних типах ферментних систем, які використовуються для синтезу білка та вуглеводного обміну. Він бере участь у регулюванні різних ключових процесів росту, оскільки допомагає у розвитку хлоропласту та метаболізмі ауксинів (регуляторів росту рослин). Вчені заявляли, що цинк, який підтримує використання фосфору та азоту рослинами, може стимулювати збільшення свіжої маси пагонів та коренів. За їхніми даними, суха маса пагонів та коренів цукрових буряків збільшується за допомогою позакореневого підживлення методом розпилення Zn, Mn та Fe. Під час внесення цинку в нормі 1,5 та 2,0 кг/га^-1 урожайність буряків збільшилася на 14,5% та 21,8%, порівняно з контролем, а внесення 0,5 кг цинку/га^-1 суттєво збільшило вихід цукру. За рахунок позакореневого внесення Zn в нормі до 150 мг/л урожайність буряків та відсоток цукру помітно збільшуються, тоді як зменшуються домішки в мелясі. Було встановлено, що за рахунок позакореневого внесення цинку вміст калію у коренях буряків значно збільшується. Крім того, існує значний вплив позакореневого внесення цинку на втрати цукру в мелясі. Стівенс і Месбах (2004) застосовували цинкове добриво шляхом розкидного внесення, методами листкового підживлення та обробки насіннєвої лунки. Обробки насіннєвої лунки ZnSO₄ (ZnSO4 в нормі 6 фунтів/акр^-1, а Zn — 2 фунти/акр^-1) показали значний вплив на врожайність буряків, яка збільшилася на 11% (2,8 т/акр^-1), протягом трирічного дослідження, порівняно з контролем. Застосування 5 кг цинку/га^-1 суттєво збільшило врожайність та якість цукрових буряків; приріст врожайності склав 4,62-6,97%, приріст відсотку цукру — 2,09-5,75%, відсоток білого цукру — +2,60-8,03% та вихід білого цукру — +7,84-13,06%. Багато дослідників повідомляли про сприятливий вплив позакореневого внесення цинкових добрив на врожайність цукрових буряків, які помітили, що найвищий застосований рівень цинку (150 мг/л^-1) призвів до збільшення врожайності або якості цукрових буряків на вапняних піщаних ґрунтах. Результати показують, що внесення цинку в ґрунт або позакореневе його використання суттєво впливає на врожайність та якість буряків.

Бор

Бор відіграє важливу роль в утворенні клітинної стінки, метаболізмі вуглеводів та пов'язаний з транслокацією цукру. Дефіцит бору вважається другим після цинку життєво важливим обмеженням мікроелементів у вирощуванні сільськогосподарських культур. Вважається, що цукровий буряк має відносно високі потреби в борі, порівняно з іншими рослинами. Це насамперед пов’язано з виробництвом та транспортуванням цукрів для активного росту та розвитку коренеплодів. На сьогоднішній день бор є найважливішим із мікроелементів, необхідних цукровим бурякам, оскільки без його належної кількості врожайність та якість коренеплодів дуже погіршуються. Внесення в ґрунт, а також позакореневе розпилення бору є однаково ефективними, отже, маса свіжого кореня, відсоток цукру, урожайність коренів та пагонів значно збільшуються за рахунок збільшення рівня бору. У 2012 році найвищу врожайність буряків та концентрацію цукру вдалося отримати завдяки обприскуванням 12% борною кислотою. У 2014 році позакореневе внесення бору мало значний вплив на характер росту цукрових буряків і суттєво збільшило рівень цукру, чистоту соку та відсоток сирого білка. У 2015 році повідомлялося, що основне внесення бору в нормі 1,5 кг/га^-1 збільшило врожайність буряків, якість соку, а також зменшило рівень гнилі кореневої шийки тропічного цукрового буряка. У 2012 році зазначалося, що врожайність коренеплодів та вміст цукру в буряках збільшилися із застосуванням 80 ppm бору. Завдяки позакореневму внесенню бору від 0,20 до 0,25 г/л^-1 двічі через 80 та 110 днів після посівної збільшилися врожайність та якість буряків. Завдяки застосуванню бору вихід цукру досягнув 7,52 т/га^-1 та 9,42 т/га^-1, що на 65,17% та 46,14% більше, порівняно з контрольним зразком. Застосування 100 ppm розчину бору через 70 днів після посівної виявилося корисним, оскільки збільшило врожайність та якість буряків. Гниль сердечка коренеплодів буряка (хвороба борної недостатності) значно зменшилася із споживанням бору цукровими буряками при внесенні 1,2 кг B/га^-1. У той же час, завдяки підвищеному рівню глюкози в коренях і флоемному соку, вихід цукру також збільшився. З іншого боку, в 2015 році було проведено експеримент із концентрацією бору (0, 50 і 100 ppm) та різним терміном його внесення (35, 70 та 105 днів після посівної), який виявив, що урожайність та якісні ознаки цукрових буряків значно збільшилися завдяки високій концентрації бору. Раніше вчені заявляли, що найбільшу урожайність пагонів (18,6 т/га^-1) та буряків (49,58 т/га^-1) було отримано за допомогою основного внесення бури 20 кг/га^-1 (2,27 кг B/га^-1). Більше того, за тієї ж обробки відсоток цукру в буряковому соку склав 14,92%, покращився загальний вміст цукру, а також якість цукрових буряків. Також повідомлялося, що бор діє як найважливіший мікроелемент, якого, по суті, вимагає цукровий буряк. За даними вчених, довжина, діаметр та урожайність коренів цукрових буряків збільшилися із застосуванням бору в нормі 1,5 кг/акр^-1. У 2019 році було виявлено, що 150 ppm бору, що застосовувався тричі через 40, 65 та 90 днів після проростання, є дуже ефективною нормою для максимізації врожайності буряків, якості соку та придушення розвитку кроневих гнилей. Вищезазначені результати показують, що бор має значний вплив на врожайність цукрових буряків та якість соку. Корисним є і внесення бору в ґрунт, і позакореневе його застосування. Тому для ефективного вирощування цукрових буряків необхідний достатній запас мікроелементів бору.

Марганець та інші мікроелементи

Марганець — важливий мікроелемент, який виконує багато функціональних ролей у метаболізмі рослин. Це кофактор для ферментів, що беруть участь у гідролізі, фосфорилюванні, декарбоксилюванні та трансамінуванні. Марганець допомагає у виробництві ферментів, які використовуються для метаболізму білків і жиру. Застосування марганцю в нормі 25-30 кг/га^-1 разом із комплексним добривом збільшує середню врожайність коренеплодів на 2,0 т/га^-1 (+7%), порівняно із безмарганцевим комплексним добривом. У 2014 році повідомлялося, що внесення лише марганця збільшує довжину і діаметр кореня, а також свіжу масу цукрового буряка. У 2016 році повідомлялося, що відсоток чистоти суттєво збільшився при застосуванні 2,0 кг Mn/га^-1. Концентрація та поглинання заліза, Mn та Zn цукровими буряками суттєво зростають зі збільшенням позакореневого розпилення Zn з 75 до 150 мг/л^-1, у порівнянні з контрольним зразком. На початку 21 століття вчені виявили, що деякі мікроелементи, такі як Fe, Mn і Zn, мають важливе значення для подолання їх дефіциту в період росту, а також для підвищення компонентів урожайності та якості цукрових буряків. У 2014 році найвищу продуктивність та якість цукрових буряків вдалося отримати шляхом обприскування сумішшю мікроелементів (Fe + Zn + Mn + B) двічі через 60 і 90 днів після посівної в нормі 50 ppm для кожного у вигляді сульфат цинку, сульфат марганцю і борної кислота та 100 ppm у формі залізного купоросу. У 2015 році вчені заявляли, що позакореневе застосування збільшених рівнів мікроелементів Zn + Mn + Fe + B підвищує показники урожайності, загальну кількість розчинних твердих речовин (TSS), відсоток цукру, відсоток чистоти та цукру, що вилучається з буряків. На закінчення слід зазначити, що Mn поряд з іншими мікроелементами, такими як Zn, Fe, B, суттєво впливає на урожайність та якісні параметри цукрових буряків.

Реакція цукрових буряків на органічні добрива та інтегроване застосування добрив

Вважається, що органічні добрива забезпечують кращу врожайність культур для сталого ведення сільського господарства. Вони забезпечують ґрунт поживними речовинами та покращують його водоутримуючу здатність, тим самим допомагаючи ґрунту підтримувати кращу аерацію для проростання насіння та розвитку коренів рослин. У 2011 році вчені заявили, що органічні добрива значно збільшили вихід цукру без істотного впливу на втрати цукру в мелясі. Вони можуть бути цінним джерелом поживних речовин для цукрових буряків, оскільки повільно мінералізуються, що може впливати на вміст цукру та домішок. У 2005 році повідомлялося, що пташиний послід збільшує загальну врожайність та вміст цукру в буряках. Було встановлено найкращий рівень внесення пташиного посліду — 10 т/га^-1, але при внесенні 40 т/га^-1 урожайність буряків зменшилася. У 2016 році було виявлено, що внесення органічних добрив у нормі 20 т/га^-1 збільшило вихід цукру на 10% без суттєвого впливу на втрати цукру в мелясі, тоді як раніше заявлялося, що збільшення кількості гнійного добрива з 4,01 до 9,6 т/га^-1 значно збільшує відсоток та вихід цукру. Хоча наприкінці 20 століття вчені встановили, що застосування біогумусу збільшує врожайність коренеплодів, вміст та вихід цукру, а додавання 6 т гнійного дибрива дає найвищі значення відсотку цукру (SC%) та загальних розчинних твердих речовин (TSS%). У 2011 році вчені виявили, що такі параметри якості коренеплодів, як відсоток цукру, загальних розчинних твердих речовин, чистота та вихід цукру, суттєво зросли завдяки внесенню курячого посліду, а його поєднання із сульфат кальцієм значно збільшило урожайність буряків. Встановлено, що внесення органічних добрив збільшує врожайність з 1,41 до 2,13 т/га^-1. Подібним чином деякі вчені вказували, що внесення органічних добрив викликало збільшення врожайності коренеплодів, вмісту та виходу цукру, відсотка чистоти та концентрації азоту, фосфору, калію та мікроелементів (Fe, Mn та Zn) у коренях. Крім того, в 2018 році повідомлялося про збільшення врожайності цукрового буряка, підживленого 75% рекомендованою нормою азоту, фосфору, калію та іншими неорганічними добривами + пташиним послідом, порівняно з одноразовим внесенням неорганічних добрив та пташиного посліду.  У 2008 році вчені заявляли, що внесення 100% азоту через сечовину разом із гнійними добривами та біодобривами забезпечує чудовий результат проростання тропічного цукрового буряка, його врожайності та якості, хоча в 2013 році було виявлено, що внесення 350 кг азоту з гнійним добривом або пташиним послідом забезпечило найвищу врожайність буряків та вихід цукру. У 2016 році зазначалося, що комбіноване внесення неорганічних добрив — сечовини-суперфосфату потрійного-калію хлористого в нормі 260, 100, 225 кг разом із коров'ячим гноєм у нормі 10 т/га^-1 сприяло найбільшій врожайності цукрових буряків (90,49 т/га^-1). Вищезазначені результати показали, що внесення лише органічних дибрив або їх поєднання з неорганічними добривами збільшують урожайність та якість бурякового соку. Тому виробники цукрових буряків можуть використовувати органічні добрива для зменшення застосування неорганічних добрив, а також для поліпшення врожайності та якості бурякового соку.