Потенціал відпрцьованої біомаси цукрової галузі як джерела фурфуролу та його похідних для використання в якості паливних добавок у Польщі (частина 2)
За матеріалами статті на тему «Потенціал відпрацьованої біомаси цукрової промисловості як джерела фурфуролу та його похідних для використання в якості паливних добавок у Польщі» («Potential of Waste Biomass from the Sugar Industry as a Source of Furfural and Its Derivatives for Use as Fuel Additives in Poland») онлайн журналу «Energies», («Енергетика») 13(21), 2020 р.
У Таблиці 4 наведено результати каталітичного відновлення промислового фурфуролу у водному розчині (С0 = 0,1 моль/дм3) та розчинів з однаковою концентрацією фурфуролу, приготованого з гідролізатів жому та листя цукрових буряків. Для приготування реакційних розчинів використовувалися нейтралізовані гідролізати, спочатку концентровані мембранною нанофільтрацією (мембрани FILMTEC NF270-2540) до концентрації приблизно 0,25 моль/дм3. Результати каталітичного відновлення водних розчинів фурфуролу, отриманих кислотним гідролізом бурякового жому та листя, свідчать про високий потенціал цього методу для отримання фурфурилового та тетрагідрофурфурилового спирту з відпрацьованої біомаси.
Використання 5% Pd/Al2O3 каталізаторів призводить головним чином до виробництва тетрагідрофурфурилового спирту, тоді як використання 5% Cu/Al2O3 каталізатора призводить лише до селективного відновлення карбонільної групи фурфуролу, зберігаючи подвійні зв'язки в фурановому кільці. Дані результати узгоджуються з раніше проведеними каталітичними випробуваннями модельних реакцій.
Таблиця 4. Відновлення фурфуролу з використанням 5% Cu/Al2O3 та 5% Pd/Al2O3 каталізаторів
Фурфурол | 5% Cu/Al2O3 | 5% Pd/Al2O3 | ||||
X (%) | SFA (%) | STHFA (%) | X (%) | SFA (%) | STHFA (%) | |
Промисловий |
91 90 78 |
100 100 100 |
0 0 0 |
100 100 100 |
28 31 26 |
72 69 74 |
Активація каталізаторів: сушка на повітрі при 110°С, 6 год; окислення в O2 при 500°С, 2 год; відновлення в H2 при 300°С, 2 год. Умови реакції: T = 90°C, mкат. = 0,5 г, Vфурфурол = 25 мл, Cфурфурол = 0,1 М (моль), pH2 = 20 бар. FA — фурфуриловий спирт, THFA — тетрагідрофурфуриловий спирт.
Матеріали та методи
Лігноцелюлозна рослинна сировина
Лігноцелюлозна рослинна сировина, що використовувалася для виробництва фурфуролу за допомогою кислотного гідролізу, — жом та листя цукрових буряків. Ці відходи були отримані на цукровому заводі в Добжеліні під час цукрових кампаній 2019 та 2020 років. Спочатку визначалася суха біомаса сировини, використовуючи аналізатор вологи Radwag MA 50.r з ІЧ-випромінювачем (Radwag, Radom, Польща). Потім сировину піддавали процесам кислотного гідролізу.
Кислотний гідроліз біомаси
Гідролізати, що містять фурфурол, отримували кислотним гідролізом жому та листя цукрових буряків у напівпромисловій установці, показаній на Рис. 3 та 4. Гідроліз біомаси проводився в реакторі з високим тиском та об’ємом 75 дм3 при температурі 120-160°С. Перед кожною реакцією в гомогенізаторі (сталевому резервуарі з мішалкою) на технічних вагах зважували 10-20 кг подрібненої біомаси та 40-50 кг води (60°С). Після завантаження біомаси та води включали мішалку для забезпечення рівномірного перемішування суміші. Потім вміст резервуару перекачували в реактор високого тиску за допомогою перистальтичного насосу. Концентрований H2SO4, що відповідає 0,5-5% від маси реакційної суміші, вводили в реактор за допомогою автоматичної системи і реактор нагрівали парою від парогенератора. Початком процесу гідролізу вважали момент, коли реакційна суміш досягала бажаної температури, і зазвичай тривав 0,5 год. Після реакційного циклу реакційну суміш охолоджували в реакторі до 80°С, а газоподібні продукти спочатку виводили з реактора через систему охолодження.
Після вирівнювання тиску реакційну суміш закачували за допомогою мембранного насоса в систему поділу, де розділяли гідролізат і тверді залишки. Потім зразки гідролізатів нейтралізували додаванням CaCO3 до рН 6-7. Після фільтрації на шприцевих фільтрах гідролізати піддавали хроматографічному аналізу на вміст фурфуролу і використовувалися як субстрат у процесах відновлення.
Каталітичне відновлення фурфуролу
Гідрогенування водного розчину фурфуролу (0,1 М, 0,025 дм3, промисловий: POCH, чистий або приготовлений кислотним гідролізом жому та листя цукрових буряків) проводили в стерилізаторі 0,050 дм3 (Parr Instrument Company, Moline, IL, США) при 90°С і тиску водню 20 бар. У кожній реакції використовувалися однакові кількості каталізаторів 5% Pd/Al2O3 або 5% Cu/Al2O3 (mкат. = 0,5 г). Каталізатор, суспендований у рідких реагентах, перемішувався при 500 об./хв. Подальше збільшення швидкості перемішування більше не призводило до змін активності, забезпечуючи те, що реакція протікала в кінетичній зоні (обмеження дифузії були усунені). Для видалення повітря промивали аргоном (Ar, Linde 5,0, 0,020 дм3/хв-1, при 20°С, протягом 15 хв). Через 15 хв через стерилізатор пропускали водень (H2, Air Products, Premium Plus, 99,999%, при 20°С) протягом приблизно 15 хв. Потім систему закривали. Тиск Н2 підвищували до 20 бар, а температуру — до 90°С, використовуючи лінійне підвищення температури на 20°С/хв-1. Після досягнення бажаної температури та тиску процес продовжувався дві години. Умови реакції були оптимізовані для моно- та біметалічних паладієвих каталізаторів.
У даній статті представлений кислотний гідроліз жому та листя цукрових буряків, проведений у чвертьтехнічному масштабі на цукровому заводі в Добжеліні (Польща). Результати вказують на великий потенціал цього способу для виробництва фурфуролу. Середній вихід фурфуролу з бурякового жому становив 4,5-5%, а з листя — близько 1,5-2%. Виходячи з початкових та експлуатаційних витрат, необхідних для введення в експлуатацію установки чвертьтехнічного масштабу, визначалася прибутковість промислової установки для виробництва фурфуролу з цукрових відходів. Було виявлено, що оптимальним варіантом є установка, що складається з трьох гідролізаторів, що працюють на жомі цукрових буряків.
Польща є провідним виробником бурякового цукру в Європі. У результаті переробки цукрових буряків утворюється велика кількість лігноцелюлозних відходів у вигляді бурякового жому та листя, які можна успішно використовувати для виробництва фурфуролу в обсягах, достатніх для забезпечення попиту на нього. Подальша переробка фурфуролу на менш токсичні похідні, такі як тетрагідрофурфуриловий спирт, може сприяти підвищенню рентабельності процесу, а також зменшити негативний вплив виробленого продукту на навколишнє середовище. Тетрагідрофурфуриловий спирт можна використовувати як компонент у сільськогосподарських добривах, збільшуючи врожайність цукрових буряків. Цей підхід зменшує кількість відходів після виробництва цукру та сприяє закриттю сировинних циклів, наближаючи цукрову галузь до концепції економіки замкненого циклу.