За матеріалами статті на тему «Distribution of damages in Poland caused by the sugar beet weevil (Asproparthenis punctiventris Germ. Coleoptera: Curculionidae)» («Розповсюдження збитків у Польщі від бурякового довгоносика (Asproparthenis punctiventris Germ. Coleoptera: Curculionidae)») «Journal of Plant Protection Research» («Журналу досліджень захисту рослин») 61 (3), 2021 р.

Шкода, завдана цим видом шкідників, насамперед пов’язана з перезимувалими жуками, які харчуються проростаючими цукровими буряками, і, в меншій мірі, з личинками, які живляться на зовнішній поверхні коренів. Коли жуки присутні у великій кількості, це призводить до знищення молодих рослинок та необхідності проведення повторного посіву, тобто пересівання. На стадії 6-8 листочків рослини здатні компенсувати помірно інтенсивне живлення жуків.

У даній статті описується нещодавнє поширення бурякового довгоносика в Польщі в контексті прогресуючої зміни клімату та міграційної експансії даного шкідника в сусідні країни.

В Європі довгоносики періодично нападають на посіви цукрових буряків переважно в південно-східних регіонах континенту. Цей вид завдає численних пошкоджень насадженням у центрально-східній та південній Україні та на Балканському півострові. Спорадично та з невеликою інтенсивністю пошкодження посівів буряковим довгоносиком також трапляються в Центральній Європі. За останні два десятиліття територія та інтенсивність ураження бурякових плантацій розширилися на захід (наприклад, до Австрії з 2002 року), а його інтенсивність зросла в Хорватії та Угорщині.

У минулому столітті через високі вимоги довгоносика до ґрунту та тепла, в країнах на північ від Австрії та Угорщини масові пошкодження рослин довгоносиками були спорадичними. У центрально-східній Європі прикордонні графства Південної Богемії та Моравії були постійною зоною циклічного виникнення популяцій довгоносика. Однак у Північній Богемії, ближче до польського кордону, про значні економічні збитки повідомлялося набагато рідше. Пошкоджень довгоносиками зазнавали насадження Кутн-Горського і Лоунського повітів. Однак у 1961-2005 рр. вони були пошкоджені лише двічі. Раніше, у 1948-1949 рр., цей вид шкідників одночасно завдав значної локально шкоди в Чехії та Німеччині. Далі на північ у Бранденбурзі було завдано пошкодження посівам у 1950-х роках. Однак це були пошкодження локального характеру.

У той час єдина градація бурякового довгоносика в Польщі була зафіксована у другій половині 1930-х років. Структура цих сукупностей жука-куркуліоніда, досліджена навесні 1937 року, була описана як: Asproparthensis (=Bothynoderes) punctiventris Germ, ca. — 77%, Cleonis pigra Scop. (= Cleonus piger Scop.) — 14%, Cleonus foveicollis Sebl. — 4,5%, Bothynoderes affinis Schrank (= Chromoderus fasciatus Mull.) – 3%, Cleonus tigrinus Panz. – 0,5%. Проведене дослідження стосувалося посівів буряків у колишній Волинській губернії. Автором було запропоновано уловлювання бурякових довгоносиків за допомогою канавок. Також підтверджено наявність на половині досліджених насаджень жуків, паразитованих грибом Metarhizium anisopliae (Metsch.) (Clavicipitaceae). Але з повоєнного часу в польській літературі немає відомостей про значні збитки, завдані цим довгоносиком.

У ХХІ столітті першим поодиноким випадком виявлення бурякового довгоносика у Польщі була одна плантація, знищена цим шкідником, поблизу Стубно в 2006 році (UTM – FA42). Проте економічно значуща шкода була зафіксована лише в 2014 та 2015 роках на південному сході країни на численних віддалених плантаціях. Однак у більшості випадків вони не потребували пересівання. Виробники з Грубешівського району також підтвердили, що в попередні роки (2013-2014 рр.) спостерігали незначну економічну шкоду на молодих рослинках. Але, починаючи з 2016 року досить великі збитки спостерігаються як у районах Грубешів (GB02, GB03), так і Дзялошице (DA57, DA58). У наступні роки територіальний масштаб шкоди, завданої буряковим довгоносиком, продовжував збільшуватися. Ще одне масивне скупчення популяції довгоносика було помічено поблизу Сандоміра (EB43) та Щебжешина (FB31). У 2018 році на посівах поблизу Ополя було виявлено численні розрізнені, але незначні пошкодження посівів, проте в наступному сезоні там не було виявлено втрат сходів. У 2019 році нове віддалене скупчення бурякових довгоносиків було зафіксовано поблизу Нацпольська (DD41, DD51), приблизно за 260 км по прямій від найближчої зони популяції довгоносика, а в 2020 році ще одне скупчення шкідника було помічено поблизу Клодава (CC68). Нинішній розподіл збитків від бурякового довгоносика в Польщі показано на Рис. 1.

Велика кількість бурякових довгоносиків на посівних плантаціях постійно супроводжується невеликою (всього не більше 3% усіх виловлених жуків) популяцією видів Cleonis pigra та Bothynoderes affinis.. На півночі Польщі спостерігається значна зміна міжвидових популяцій. У таких видових структурах бурякові довгоносики, які домінують на півдні країни, зазвичай рідкісні або взагалі відсутні. Також у 2019 та 2020 роках поблизу Грифіно (VU69, VU79, VV70) було виявлено локальні пошкодження крайових посівних смуг, спричинені Bothynoderes affinis з кількома буряковими довгоносиками. Аналогічну зворотну пропорцію було виявлено наступного року в районі Нацпольськ-Гліноєцк.

Рис. 1. Поширення Asproparthenis punctiventris у Польщі (карта UTM, Г. Гірласінський)

Відсутність значної шкоди посівам цукрових буряків протягом приблизно 70 років пояснюється тим, що польський клімат мав значні коливання вологості субстрату та дефіцити тепла (особливо навесні), що протягом десятиліть було неоптимальними умовами для довгоносика. Проте, починаючи з 1980-х років, кількість жарких і дуже спекотних весняних днів (>25,0°C) в районі Любліна неухильно збільшується. Таким чином, кліматичні умови стали сприятливими для довгоносика.

Також цілком можливо, що таке раптове (протягом одного сезону 2019 року) виникнення нових пошкоджень на значній відстані від скупчень популяцій довгоносиків у наявних зонах вирощування (близько 260 км) є наслідком перевезень напівготової продукції та обладнання між цукровими заводами.

Варто зазначити, що буряковий довгоносик є теплолюбним шкідником, асоційованим із чорноземами та алювіальними ґрунтами. Він також є галофілом, який пристосовується до все більшої кількості нітрофільних рослин, головним чином із родини Amaranthaceae та Polygonacae. Проте сучасне інтенсивне сільськогосподарське виробництво передбачає використання відносно високих доз добрив, які сприяють поширенню в агроландшафті некультивованих нітрофільних рослин і створюють основу для розвитку та живлення бурякового довгоносика.