Обов’язкове, так би мовити «офіційне», обстеження обприскувача, яке проводиться згідно технічних норм (раз на три роки), безумовно, є недостатнім, оскільки три роки для техніки – термін досить великий. Тому слід самостійно (задля власної безпеки) щорічно (а то й двічі на рік) перед кожним сезоном проводити детальний огляд технічного спорядження. Переважну більшість елементів такої технічної експертизи користувач обприскувача може зробити самостійно, більше того, він повинен вміти це робити. Самостійна експертиза, проте, не звільняє користувачів обприскувачів від обов’язкового періодичного показу своєї техніки на Контрольній Станції обприскувачів.

Технічна експертиза окремих компонентів обприскувача

Насос – серце обприскувача. Проводимо ретельний огляд: герметичність (відсутність протікання), змазування (рівень масла і його колір), контроль загасання пульсацій та ефективність. Рівень масла перевіряємо у класичний спосіб – за допомогою щупа або візуально – на шкалі прозорого резервуара. При нагоді слід звернути увагу на колір масла. Якщо починається процес емульгації масла з водою, набуваючи при цьому кольору «кави з молоком», то це може свідчити про пошкодження діафрагми тиску. Деякі виробники (Hardi, наприклад) виробляють насоси з уже змащеними підшипниками з сухим картером, тобто які працюють без масла. За гасіння пульсації відповідає повітрозбірник. Перевіряється, власне, тиск повітря, який повинен становити 1/3-2/3 від заданого каліброваного робочого тиску. На табличках насосів міститься фабрична інформація щодо параметрів тиску у повітрозбірнику, а також рекомендації щодо типу масла. Насос працює завдяки зміні масла відповідно до частоти, рекомендованої виробником. Виробники зазвичай пропонують масло сумісне з брендом виробника обприскувача або якесь інше, найчастіше – моторне або трансмісійне масло з питомою в’язкістю.

Гідравлічний змішувач

Змішувач повинен викликати видимий ефект змішування рідини при номінальній швидкості насоса. Гідравлічний змішувач має знаходитись неподалік від дна резервуара. Найбільш оптимальним є змішувач, який працює на основі ежекторного ефекту. Якщо у змішувача є індивідуальний фільтр, обов’язково слід ретельно перевірити його робочий стан. Опираючись на багаторічний досвід роботи на Контрольній Станції обприскувачів у м. Тарнув, можемо стверджувати, що переважна більшість користувачів обприскувачів майже завжди забуває перевірити в якому стані знаходиться фільтр змішувача (типу Pilmet). Трапляється, що вони роками експлуатують обприскувач з закупореним змішувачем, що призводить у кінцевому результаті до погіршення однорідності концентрації робочої рідини у резервуарі, а це, своєю чергою, призводить до неоднорідного нанесення препарату на поверхню плантації.

Резервуар

Резервуар повинен бути настільки щільним, щоб робоча рідина ні за яких умов не змогла просочитися, а, з іншого боку, така щільність резервуара не повинна призвести до створення низького тиску. Відповідно, витік зазвичай з'являється у кришці наповнювача. Резервуар повинен мати індикатор для визначення рівня робочої рідини та зливний клапан (зливний клапан також може бути елементом всмоктувального фільтра).

Контрольно-вимірювальні прилади

Манометр повинен бути добре видимим із робочого місця оператора. Діаметр має дорівнювати 63 мм у випадку, якщо це аналоговий манометр, з’єднаний з регулюючими клапанами або вміщений у салоні трактора. Якщо манометр підключений чи розміщений якимось іншим чином, то діаметр може становити навіть 100 мм. Обсяг шкали манометра повинен враховувати діапазон робочих тисків обприскувача (має бути дещо вищий), а поділка шкали манометра – становити не більше як:

≤ 0,2 бар при робочому тиску менше 5 бар;

≤ 1,0 бар при робочому тиску 5-20 бар.

Під час контрольної перевірки манометра різниця тиску, вказана на манометрі, який перевіряють, не може перевищувати 0,2 бар у діапазоні робочого тиску до 2 бар і 10% у діапазоні тиску вище 2 бар по відношенню до еталонного манометра.

Перевірка керуючих пристроїв (клапанів) полягає у контролі стабільності тиску (для постійних оборотів насоса допускається відхилення робочого тиску не більше як 10%) і повторюваності дій (вмикання і вимикання клапана основного вентиля, який перекриває потік робочої рідини до розпилювачів, не може становити різницю більше 10%). Крім того, якщо блок керування обладнаний секційними клапанами постійного тиску (які все частіше використовуються у менших за розміром обприскувачах), відключення подачі рідини до окремих секцій польової штанги обприскувача не повинно викликати зміну тиску більше, ніж 10%. Клапани постійного тиску слід періодично регулювати. Особливо після перемикання форсунок або заміни їх на інші – з набагато більшими номінальними витратами (більший розмір). Регуляція сама по собі не складна: потрібно вимкнути один секційний клапан (рідина, відрізана від секції, буде спрямована в резервуар за принципом бай пасу (“by path”)) і перевірити різницю зазначеного тиску, а також при необхідності внести корекцію, використовуючи регулятори компенсації, які найчастіше бувають червоного кольору. Після цього ми включаємо окремий секційний клапан і таку ж операцію повторюємо для наступного. Якщо регулюючі клапани (вітчизняного виробництва Pilmet і його аналоги) оснащені діафрагмовим тиском (вібраційний демпфер), потрібно перевірити стан гумової мембрани, заповненої маслом, та прохідну спроможність лабіринту в обмежувачі, який знаходиться під розеткою сідла манометра. Користувачам тих обприскувачів, які оснащені комп’ютерним управлінням, також слід перевірити своє обладнання. Тут проблемою можуть бути похибки при зчитуванні витратоміра, в якому забруднення осідає на підшипник під час розпилювання робочої рідини. Турбіна, обертаючись з більшим опором, збільшує фактичну кількість дозованої рідини у порівнянні з показниками. В індукційних витратомірах забруднення у вигляді залишків осаду осідає на електродах. Перевірка полягає у літражуванні розпилювачів (1/хв.) і корекції дози робочої рідини на комп’ютері. Літражування проводиться простим методом на декількох форсунках за допомогою мірного посуду, а результат порівнюється з даними комп’ютера, і якщо потрібно, вноситься відповідне коректування.

Фільтраційна система

Всмоктуючі фільтри в обприскувачах можуть знаходитись у різних місцях – під резервуаром, у резервуарі, на резервуарі. Важливими є чистота та герметичність картриджів фільтра, а також герметичність з'єднань і труб на всмоктувальній стороні насоса. Мікротріщини взагалі виявити складно: і коли техніка «відпочиває», і коли вона у процесі експлуатації. Через мікротріщини всмоктується повітря, а це призводить до зниження продуктивної дії насоса та неможливості встановити необхідного за параметрами тиску. Розмір сітки фільтра на стороні тиску повинен враховувати розмір і тип форсунок.

Потрібну щільність фільтрів (у відповідності до типу та розміру встановлених розпилювачів) можна знайти у каталогах, а також на самоклеючих вкладках до калібрування. Слід звернути увагу на те, що деякі типи розпилювачів, зокрема, двоструменеві, можуть потребувати більш густіших фільтрів, ніж одноструменеві. Центральні фільтри чи секційні фільтри потребують перевірки внутрішньої герметичності картриджів. Будь-яка розгерметизація призводить до проблем із фільтрацією. Проблемою може стати й погано підібраний картридж фільтра, а також тріщина нижньої частини картриджа, який спрямовує робочу рідину до самоочисного компенсаційного баку.

Контроль прямолінійності та стабільності польової штанги

Коли польовий обприскувач знаходиться у прямостоячому положенні на горизонтальній поверхні, то відстань між нижніми краями розпилювачів, встановлених на штанзі, та горизонтальною поверхнею поля не повинна відрізнятися більш ніж на 0,1 м, або 0,5%, від усієї ширини штанги (для 50-ти метрової штанги це становить 25 см). Це має безпосередній вплив на рівномірність нанесення робочої рідини на поверхню культивованих рослин, які піддаються обробці. Там, де штанга занадто наближається до поверхні поля, відбувається збільшення дози рідини під розпилювачами і зменшення між ними. Для найпоширеніших розпилювачів з плоскими наконечниками та кутом розпилення рідини 1100 або 1200 та інтервалом їх розміщення на штанзі 0,5  м рекомендована відстань від оброблюваної поверхні становить, як правило, 0,4-0,7 м. Відрегульовуємо у середньому на 0,5 м, але лише у польових умовах, коли є можливість визначити висоту оброблюваної культури. Тому важливо перевірити належним чином підйомну систему штанги, її вертикальну та горизонтальну стабільність. Важливою також є відстань штанги (її середньої частини) від інших частин конструкції обприскувача (рама, резервуар, ходова частина). Відстань важлива у контексті такого небажаного явища, як самообприскування. Це стосується використання щораз більш популярних двоструменевих розпилювачів (на жаль, дуже розповсюджених серед дешевих і простеньких за конструкцією розпилювачів). Слід також продумати систему освітлення. Найкраще, коли це буде світлодіодне освітлення LED. У продажу є універсальні недорогі стрічки LED. Освітлення допоможе працювати вночі, коли зазвичай стихає вітер, температура дещо опускається, вологість повітря збільшується, та й бджоли вже закінчили свій денний обліт полів.

Перевірка якості розподілу робочої рідини

Ретельну перевірку рівномірності нанесення робочої рідини на поверхню культивованих рослин найкраще проводити за допомогою рифленого столу (лише нечисленні станції мають у своєму користуванні такі столи) з довжиною тестових канавок (пазів) 1,5 м. Що стосується умовно схвалених пристроїв з довжиною профілів канавки приблизно 0,5 м, то складно на практиці оцінити двоструменеві, а також вихрові розпилювачі з широким діапазоном розпилення. Якість розподілу рідини й самому можна з легкістю перевірити за допомогою умовно прийнятої методики виміру одноразових витрат.

Для цього достатньо під працючими (звичайно, на чистій воді) розпилювачами помістити мірний посуд і при певному тиску протягом однієї хвилини вимірювати кількість виплеснутої рідини. Витрати не повинні відхилятися від номінального значення таблиці більш ніж на 10%. Слід обов’язково провести порівняльне вимірювання витрат розпилювачів, які вже були у робочому стані з тими, які ще не використовувалися (запасні). Легко визначити при одночасному вимірюванні різницю, яка дуже точно у відсотках покаже ступінь зношення (розкалібрування) розпилювачів, які були у користуванні відносно номінальних витрат. Таке порівняльне вимірювання має додаткову перевагу, бо дає можливість бути незалежним від неточності показників тиску.

Підсумки

Позитивний результат вимірювання одноразових витрат ще не гарантує факт отримання необхідної поперечної нерівномірності під польовою штангою на цільовій поверхні. У методиці вимірювання одноразових витрат (замість тестування на рифленому столі) важливим є необхідність візуального оцінювання правильності форми струменів робочої рідини, а також перевірка та вчасне усунення такого потенційного явища як самообприскування, спричиненого вільно звисаючими водяними шлангами.

У корпусах форсунок старого типу, тобто з ковпачками, закріпленими різьбовим з’єднанням, при застосуванні плоскоструменевих розпилювачів, вкрай необхідно у ручному режимі встановити належним чином наконечники за допомогою плоского гайкового ключа розміром 8 мм або 10 мм. Ось щілини форсунки повинна бути зміщена відносно осі польової штанги приблизно на 70. Найкращим рішенням у цій ситуації є повна заміна всіх форсунок на нові, з байонетним, штиковим кріпленням ковпачка, що гарантує правильне встановлення щілини розпилювача та усуває таке явище як «прокапування» завдяки наявності ефективних антиконденсатних клапанів. Технічно справний обприскувач напередодні сезону потрібно відкалібрувати до заданих робочих параметрів (дозу робочої рідини слід відрегулювати на гектар з урахуванням характеристики краплистості).