Володимир Палієнко: До недавнього часу за кордоном український цукор ніхто не хотів купувати
Про перерозподіл ринку, собівартість та важливість командної роботи в інтерв'ю Agravery.com розповів Володимир Палієнко, генеральний директор «Юкрейніан Шугар Компані».
Минулий рік став для цукроваріння рекордним - зросли посівні площі та виробництво, майже втрічі збільшився експорт та суттєво розширилась географія збуту. "Причина такого експортного буму не тільки у дуже сприятливих світових цінах, а й планомірному підвищенні якості цукру, адже без цього не можливе як розширення географії, так і обсягів зовнішніх продажів. Саме цьому питанню буде присвячений рік", - розповідає Руслана Бутило, керівник аналітичної служби НАЦУ «Укрцукор». Причини підвищення якості та збільшення виробництва й експорту мають конкретні імена та прізвища директорів цукрових заводів. Agravery.com спільно з "Укрцукром" розпочинає серію інтерв'ю з очільниками найбільших та найефективніших виробництв. Перший - Володимир Палієнко, генеральний директор «Юкрейніан Шугар Компані», який минулого року пообіцяв потроєння потужності заводу. На що ж він розраховує?
- Останні два роки ми бачимо, що ринок цукру взагалі незрозумілий для нас. Всі знають, що в період виробництва цукру ціна має бути найнижчою і як тільки завод завершує виробничий сезон ціна має рости, пік її росту завжди припадає на травень місяць, але останні два роки все відбувається навпаки. Якщо дивитися на світове виробництво цукру, на прикладі найбільших виробників цукру таких як Бразилія, Індія, то неврожай цих країн є позитивною стороною для України. На цей рік ми бачимо, що ціна на цукор повинна бути досить таки непоганою. Основним є те, що Україна може виходити на світовий ринок. На 2017 рік вже законтрактовано близько 400 тис. т цукру.
Скільки ви експортували та плануєте експортувати цього року?
- В 2016 році ми переробили і відправили на експорт 25 тис. т цукру сирцю і 2,5 тис бурякового цукру. На 2017 рік ми плануємо експортувати мінімум 25 тис. т.
Як ви працюєте з внутрішнім ринком, чи робите щось нестандартне, щоб купували саме у вас?
- Наша головна ціль - працювати з великими виробниками, такими як Pepsi, Coca-Cola і, звісно, кондитерські фабрики, що знаходяться поблизу нас – Херсонська кондитерська, той самий "Данон" (йогурти). Також поставляємо цукор для виробництва напоїв на заводи Черкаської, Одеської та Кіровоградської області, винзавод Коблевський. Це все наші основні клієнти. А зараз також робимо сертифікацію по халялю – цукор для мусульман. Доречі, ми випускаємо кошерний цукор, допоки нікуди не продаємо, але в нас є сертифікація «Єврокошер». В Херсоні є завод по виробництву кошерної продукції (варення, консервація та інш.), які вони в нас і купують цукор.
Скільки ви виробили, які у вас фактичні підсумки року?
- Ми виробили 48,3 тис. т цукру, переробили 365 тис. т цукрового буряку. Через погані погодні умови цьогоріч цукристість трішки постраждала, але загалом ми задоволені, маємо досить непогані показники енергетичні тому що ми вийшли на показник 50 кг вугілля на переробку 1 т цукрового буряку. Це шикарні показники, те, що пише завод-виробник вугільних котлів.
Зараз мають скасувати квоти на виробництво цукру, відбудеться певний перерозподіл сировинної бази, «Радехівський цукор» купляє шість цукрових заводів “Мрії”, багато виробників переходять на біогазові установки. Як це все в загальному вплине на ринок цукру?
- Весняна погода покаже, скільки ми зможемо посіяти цукрових буряків. Дивлячись в майбутнє, можна сказати, що найближчі два роки будуть сприятливими та успішними для цукробурякового виробництва. Завжди повинна бути здорова конкуренція, тому що коли процвітає монополія, то це не дуже добре. Коли розвиваються цукрові заводи та проводиться їх модернізація, то звісно ж відбувається виробництво якісного цукру. Тоді, на світовому ринку Україна зможе заявити, що ми можемо виробляти якісний цукор та є успішним конкурентом, тому що до недавнього часу український цукор ніхто не хотів купувати за кордоном через те, що ми виробляли в основному цукор 3 та 4 категорій, а такий цукор за кордоном не потрібен. В першу чергу потрібно звертати увагу на гарну якість, яку можна отримати лише коли є гарна модернізація, прогресивне обладнання та технології.
Скільки ви будете сіяти?
- Найбільшим постачальником сировини є компанія «Агроділо», наша дочірня компанія - цьогоріч плануємо сіяти близько 5 тис. га свого буряку. Додатково купуватимемо у фермерів Черкаській та Кіровоградській областей, яким зараз фінансуємо посіви на близько 2,5-3 тис га. В Кіровоградській області в нас 2 великих господарства, а в Черкаській — близько 10-ти.
Як ви працюєте у сфері авансування сільськогосподарських підприємств?
- Ми розділяємо наші платежі на декілька етапів, одним з них є трьохсторонній договір (фінансуємо купівлю насіння, хімії) та другий етап — фінансування напряму грошима. Фермери, з якими ми підписали договори, отримують 100% фінансування.
Яким чином Засільський цукровий завод потрапив до ЕD&F Man та скільки ви в нього інвестували?
- Завод був побудований в 1964 році. Його потужність була 4,5 тис. т на добу і фактично він працював до 90-х років. Але потім почав занепадати. Фактично, останні 10 років, до приходу ЕD&F Man, цукровий завод не працював. У 2006 році компанія ЕD&F Man прийшла на ринок України, в 2007-му вона викупила 75% акцій цукрового заводу, а в 2008 році викупила всі 100% акцій заводу. На сьогоднішній день це єдиний власник цукрового заводу.
Починаючи з 2008 року компанія почала інвестувати кошти в реконструкцію. Початкова мета була лише зробити реконструкцію тільки з переробки цукрової тростини. За рік ми зробили першу глобальну реконструкцію: було замінено вакуум апарати центрифуги першого, другого та третього продукту, замінено повністю всі станції фільтрації, перша та друга сатурації, поставлено прес-фільтри, було відремонтовано все обладнання, замінено теплообмінники на прогресивніші та зроблена реконструкція всього іншого обладнання сокового цеху, відновлено обладнання вапнякового відділення, зроблена реконструкція відділення ТЕЦ, замінені газові котли на вугільні. До речі, ми стали першим в Україні цукровим заводом, який перейшов на використання вугілля, це було в 2008 році.
У 2010 році ми переробляли 72 тис. т цукрової тростини, потім, на жаль, було заборонено займатися її переробкою, тому компанія прийняла стратегічне рішення — вирощувати цукрові буряки та реалізувати другий етап реконструкції цукрового заводу за рахунок будівництва великого цеху. Було повністю замінено все обладнання сировинної лабораторії, побудовано новий буряковий цех, поставлено нове обладнання, а також нам довелося зробити реконструкцію самого сокового цеху, тому що технологія переробки цукрової тростини відрізняється від переробки буряків.
За дев’ять років компанія вклала в модернізацію цукрового заводу та інвестувала в Україну 142 млн доларів. Лише за минулий рік було інвестовано 16 млн. Цю суму компанія інвестувала не лише в цукровий завод, але й у розвиток земельного банку. Було відновлено багато зрошувальних систем, закуплено навігаційні системи, проведено трубопроводи. На сьогоднішній день компанія має близько 13 тис. га землі, з яких 7 тис. га зрошувальні. В планах — щороку проводити зрошення 3-4 тис. га земель.
Як ЕD&F Man зайшов на Україну? Чому вибрали саме цей завод для відновлення?
- Мені здається, що основною причиною того, що компанія D&F Man обрала саме Засільський цукровий завод, є його сприятливе географічне розташування. Він знаходиться чи не найближче до Миколаївського, Херсонського та Одеського портів. Звісно ж, що цукрова тростина завозиться через море і це найкраща логістика для заводу. Маємо два складських приміщення, але плануємо побудувати ще додаткові. В цьому році ми маємо побудувати ще склад для зберігання 15 тис. т цукру в мішках по 50 кг та станцію безтарної розгрузки та фасовки цукру. Плануємо через рік-два побудувати ще один силосний склад на 50 тис. т.
Яка на сьогоднішній день собівартість виробництва цукру і який вплив, проведених інновацій саме на собівартість?
- На сьогоднішній день собівартість цукру складає 10 тис. за 1 тонну цукру без ПДВ. Досить дорогі ресурси, паливо, логістика, але найбільшу ціну має сировина, яка становить 60% всієї собівартості виробленого цукру.
На інших заводах стверджують, що 60% собівартості несуть енергоносії – газ, вугілля, а у вас все ж сировина?
- Я переконаний, що у всіх 60% собівартості складає сировина. Якщо порівнювати використання газу та вугілля, то вугілля приблизно на 30% дешевше. Якщо рахувати скільки використовується енергії на переробку 1 т цукрових буряків, то 30% використання вугілля є набагато дешевшим. Але, є багато нюансів: який тип котла, наскільки правильно зроблена навадка, якість реалізованого вугілля.
Як швидко окупається таке оновлення системи – перехід з газу на вугілля?
- За сезон вона окупається це 100%, саме перехід. Саме ми почали працювати з 2016 року, тобто ми не мали такого вибору як переходити чи ні, оскільки котли були настільки старі, що їх неможливо було використовувати. Відновлення тих котлів були в ціну модернізації, тому ми прийняли таке рішення.
Який поріг прибутковості для Вашого заводу? Скільки цукру потрібно виробити?
- Оптимальна робота цукрового заводу повинна тривати три місяці, не дивлячись на показник потужності. Перший місяць роботи заводу йде на те, щоб покрити всі витрати на виробництво (доставка вугілля, каміння, природний газ, ресурси). Перших півтора місяця завод працює тільки на те, щоб покрити всі виробничі витрати і лише потім він починає отримувати прибуток. Але все залежить від ціни цукру.
Які у вас плани і перспективи по жому – будете проводити гранулювання чи консервувати в пластик?
- В цьому році ми придбали установку для тюкування жому. Вже 5 тис. т затюкували, маємо бажання продати його за кордон. Крім цього, місцеві фермери також купляють жом. Ми не відмовляємося від виробництва жому, навпаки плануємо щороку фасувати як мінімум по 10 тис. т. Через рік ми почнемо проектувати жомосушильне відділення в цехах грануляції.
Чи проводяться навчання фермерів? Якісь виїзні навчання?
- Так, звичайно. Ми зазвичай це робимо взимку або на початку весни, запрошуємо спеціалістів з більшості аграрних компаній, які мають досвід в сфері вирощування цукрового буряку, запрошуємо своїх фермерів і проводимо навчання. І щороку відбувається День поля на наших тестових ділянках, де вирощуються різні види цукрового буряку. Показуємо врожайність, методи як ми цього досягли.
Чи є у вас певна специфіка організації роботи на заводі?
- Кожне підприємство має свою структуру організації роботи. Наша структура нас влаштовує та є ефективною. Взагалі, я завжди пропонують своїм підлеглим командний підхід до роботи. Пострадянський простір залишив для нас командний менталітет (я головний, а всі інші мені підкорюються), але насправді будь-яка проблема, що виникає на виробництві, має своє вирішення. Але, одній людині інколи буває проблематично самій знайти правильний підхід до вирішення проблеми, тому ми намагаємося працювати в команді. Будь-яка реконструкція, будь-яка робота – ми завжди збираємо спеціалістів з усіх відділів, ставимо задачу і кожен пропонує своє рішення цієї проблеми. Найголовніша моя ціль, яку ми впроваджуємо, - кожен наш працівник повинен відчувати, що він працює в колективі, а завод — це частинка вкладеної в нього душі, робота повинна приносити задоволення.
Наразі, в цукровій галузі гостро стоїть проблема підбору кадрів саме по спеціалізації. Можливо ви надаєте перевагу якимось конкретним ВУЗам?
- Звичайно ми «йдемо» по спеціалістів в Суми, Смілу, Київ, але перш за все намагаємось вирощувати собі спеціалістів самі. Щороку ми проводимо навчання, запрошуємо спеціалістів з Інституту підвищення кваліфікації, які проводять навчання, підвищуємо кваліфікацію працівників. Окрім того, технічні наради, які в нас відбуваються раз в два тижні змушують працівників згадати всі правила, технологію. Знову ж таки, щороку під час виробництва ми набираємо стажерів, які переймають досвід працюючих, адже більшість виробництва в нас автоматизовано, тому треба розуміти як управляти процесами. Людям потрібно бути досвідченими, щоб керувати виробничими процесами. На сьогоднішній день на заводі працюють 500 чоловік.
Які, на вашу, думку головні секрети успіху в цукровому бізнесі?
- Я завжди говорю, що одна людина ніколи успіху не доб’ється, повинна бути командна робота. Створити такі умови, щоб весь трудовий колектив відчував себе єдиною командою, це досить важка праця. 60% успіху звісно ж залежать від спеціалістів підприємства, але, якщо не вкладати гроші в модернізацію цукрових заводів, то успіху не буде. 60% — це вміння персоналу та 40% — логістика. Але, якщо відсутні інвестиції, цукровий завод не зможе працювати, який би спеціаліст не був, від нічого не зробить.
А чому ви вибрали саме цукрову галузь?
- Особисто я потрапив сюди випадково. Зі шкільних років мені дуже подобалась хімія, тому я шукав саме такий ВУЗ. Так я вступив до Київського інституту харчових технологій. Коли я вперше потрапив на цукровий завод я не був в захваті, я намагався змінити профіль, але потім я вже звик і на сьогоднішній день не уявляю себе без цукрового заводу.
Як давно ви в галузі?
- 25 років, з яких 9 – на цьому заводі.