Про це повідомляє Sugar.ru з посиланням на Forbes Казахстан.

Для підвищення автономності внутрішнього ринку Мінсільгосп Казахстану розробив програму імпортозаміщення. Але вона натрапляє, з одного боку, на протидію виробників, яким зручніше працювати з імпортною сировиною. З іншого — буксує через слабкість вітчизняної бурякової галузі.

У вересні 2016 року перший віце-міністр сільського господарства Республіки, Кайрат Айтуганов, повідомив, що літнє подорожчання цукру було викликано зростанням цін на імпортний цукор-сирець з 354 до 477 дол./т. Здавалося б, як котирування тростини на Нью-Йоркській біржі пов'язані з ціною на казахстанський цукор, якщо статистика говорить про те, що казахстанський цукор на внутрішньому ринку займає частку в 58%.

Але виявилося, що ця цифра - лише солодкий обман. У реальності, тільки 3% з 58% обсягу можна по праву вважати місцевим цукром, оскільки він виготовляється з цукрових буряків, вирощених в Жамбильській і Алматинської областях. Решта — 55% - місцевий продукт лише умовно, оскільки його вироблено з кубинської і бразильської цукрової тростини. А значить, що за ціною цей цукор повністю залежить від коливань на світовому ринку.

Решта 42% цукру на внутрішньому ринку — прямий імпорт. За фактом виходить, що ринок цукру в Казахстані на 97% залежить від зовнішніх поставок.

Ці параметри були відображені в Державній програмі розвитку АПК Казахстану на 2017-21 роки, прийнятої на початку року. В її рамках ставиться завдання за п'ять років (до 2021) підвищити виробництво цукрового буряка на 1,1 млн т. Зростання запаморочливе, з урахуванням того, що в 2015 році (на даних якого будувалася програма) в країні було вирощено всього 174 тис. т буряків. Площу посіву буряків слід збільшити з 9 тис. га в 2015-му до 32 тис. га в 2021-му. Плюс, підвищити врожайність за рахунок поліпшення агрокультури.

Підсумком цієї роботи, за задумом МСГ, має стати зниження залежності від імпорту з нинішніх 97% до 65%. Ця частка вже реально місцевого цукру повинна забезпечити стабільність внутрішнього ринку.

Розширення посівів цукрового буряка — головне завдання, поставлене МСГ. Всі минулі роки площа посівів неухильно зменшувалася, оскільки переробники не давали селянам достатніх закупівельних цін, так як низька вартість тростини і відсутність мита на його ввезення зробили вигідним роботу на імпортній сировині.

Якщо в 1992 році цукрові буряки займали 85,1 тис. га, то в 2014-му площа досягла абсолютного мінімуму в 1,2 тис. га. Відповідно, обсяг виробництва буряків впав з 1,160,1 млн т до 23,9 тис. т.

Починаючи з 2015 року у виробництві буряків позначилася позитивна динаміка, пов'язана з підтримкою держави. У 2015 році площа посіву склала 9,2 тис. га, а в 2016-му — 12,6 тис. га. Валовий збір цукрових буряків, за підсумками 2016 року, склав 345 тис. т.

У галузь пішли бюджетні вливання та інвестиції. Будувалися плани реанімації існуючих виробничих потужностей і будівництва нових. Так, вперше з початку 90-х цукровий буряк почали вирощувати в Північно-Казахстанській області. В районі Шал акина сільгосппідприємство засіяло буряками 400 га, запланувавши поетапне збільшення площ з тим, щоб в 2018 році довести їх майже до 3 тис. га і повністю завантажити власний цукровий завод.

Але процес відродження галузі зіткнувся з величезними труднощами. Справа в тому, що аграрії часто не мають у своєму розпорядженні ні спеціалізованої техніки, ні якісного насіння. До того ж, вони не знайомі з агротехнологіями. Це позначається і на обсязі врожаю, і на його якості.

Наприклад, за підсумками 2015 року, в Жамбильській області заводи взяли на переробку лише третину врожаю. Решта буряків не підійшла — бульби виявилися занадто дрібними, так і цукристістю не вийшли. Врожайність була на рівні 170 ц/га, що в два рази нижче показників минулих років. І це при сприятливих погодних умовах.

У підсумку, для цукрових заводів в регіоні основною сировиною так і залишився імпортний тростинний цукор-сирець.

За планами МСГ, в 2017 році посіви цукрового буряка повинні продовжити зростання, склавши близько 20 тис. га (плюс 30% до рівня 2016-го). Але ці плани опинилися під загрозою. Заступник голови правління холдингу «КазАгро», Айгуль Мухамадієва, зазначила низький попит на кредити для вирощування цукрового буряка. І це при тому, що самим холдингом ця культура була визначена однією з пріоритетних.

Можливо, справа в тому, що в кінці минулого року аграрії зіткнулися з проблемами збуту врожаю.

За даними Центрально-азіатської цукрової корпорації, на початку 2017 року російські постачальники в Казахстані пропонували цукор за ціною 198 тенге/кг, тоді як вартість місцевої продукції була встановлена ​​на рівні 215 тенге/кг.

У зв'язку з цим, склади Коксуського цукрового заводу виявилися переповнені. Реалізація зупинилася, підприємство накопичило мільярдні борги. Здавши урожай на переробку, фермери не могли розплатитися з кредитами за минулий сезон, а також не мали коштів, щоб почати готуватися до нового сезону.

І це при тому, що з 2015 року держава почала програму прямого субсидування витрат переробників на закупку цукрових буряків. При встановленій заводом закупівельній ціні в 17 тис. тенге/т буряків, завод оплачує тільки 8 тис., а 9 тис. складають бюджетні субсидії.

Якщо розширення площ цукрового буряка зірветься, під питанням опиняться плани і нарощування переробки. Тим часом, у вітчизняній цукровій галузі залишається все менше часу на перехід до використання власної сировини. Якщо переробники і аграрії не зможуть спільними зусиллями відмовитися від імпортної тростини, то повністю втратять внутрішній ринок цукру. Адже для російських виробників Казахстан — ласий шматок, чого вони й не приховують.

Союз цукровиробників Росії відзначав, що в рамках ЄАЕС ставка імпортного мита на цукор-сирець становить 250 дол. Казахстан, в рамках СОТ, ввозить цукор-сирець за пільговим тарифом зі сплатою мита лише в розмірі 5% від митної вартості.

Однак пільговий режим діє в Казахстані лише до 2019 року. Зрозуміло, що з цього моменту казахстанським виробникам цукру доведеться несолодко. По суті, сировина для них подорожчає на 50%.

Із закінченням дії квоти на ввезення тростини (при відсутності прогресу у вирощуванні власного цукрового буряка) ні про яку конкурентоспроможність казахстанського цукру говорити не доведеться. Вітчизняні заводи зупиняться, 3 тис. осіб втратять роботу, а бюджет недоотримає 9 млрд тенге податків. Тому пропозиція полягала в тому, щоб провести переговори в рамках ЄАЕС і продовжити дію квоти.

Читайте також:

Дешевий імпорт виштовхує цукрових магнатів Казахстану з ринку

У 2019 році в Казахстані може виникнути дефіцит цукру