Симптоми

Цей шкідник може атакувати цілі поля або окремі його ділянки. Уражені ділянки поля чітко видно неозброєним оком, так як на них погіршується густота стояння та, відповідно, ріст рослин. З часом ці області, як правило, збільшуються та охоплюють усе поле. Нематода може вражати коренеплоди різного віку. Посіви можуть бути сильно ушко- дженими або навіть загинути. Однак, чим старша рослина під час нападу, тим менше шкоди завдає нематода.

Молоді рослини, на які напала нематода, можуть мати продовгуваті черешки, їх ріст притуплюється до початку збирального сезону. Зовнішнє листя у хворих рослин зазвичай в’яне в спекотний день або коли вологість ґрунту обмежена. Листя також може мати чітко виражене жовте забарвлення.

Уражені рослини мають невеликі коренеплоди з сильним розгалуженням у вигляді надлишкового волокнистого коріння, яке часто називають «бородатим» або «вусатим». На зрілих рослинах симптоми менш помітні.

Життєвий цикл нематоди

Нематода – це паразитичний круглий черв’як. Яйця та молоді личинки залишаються сплячими і виживають всередині цисти, яка є тілом мертвої матки. Коли корінь рослини контактує або росте біля цисти, а вологість ґрунту достатня, тоді корінні виділення стимулюють вихід молодих личинок із цист, які мігрують до волокнистих коренів, заражаючи найближчі кореневі кінцівки рослин. Після потрапляння на корінь вони проникають всередину коріння і починають розвиватися та стають «сидячими». Після трьох линьок дорослі самці-личинки виходять з кореня у ґрунт. Після четвертої линьки самки набувають лимонно-подібної форми, їх можна побачити у вигляді маленьких біло-жовтих цяток, прикріплених до волокнистого коріння.

Самці приваблюють самок, у результаті чого відбувається запліднення. Одна самка виробляє у середньому 200 яєць, деякі з яких вона відкладає у ґрунт. Однак, більшість яєць залишаються всередині самки. Після досягнення зрілості самка вмирає, стінки її тіла тверднуть та перетворюються на світло-коричневу або червонувато-коричневу цисту, завершуючи цикл. Циста ледь помітна неозброєним оком. Цикл вимагає від чотирьох до шести тижнів залежно від температури ґрунту, найсприятливішими для розвитку цист є 21-26,7 °С, але вони також можуть розвиватися при 10-32,2 °С.

Виживання у ґрунті

Циста, яка містить яйця та/або молоді личинки, може жити на зрошуваних полях протягом кількох років. Щорічна швидкість скорочення популяції цист у ґрунті при застосуванні сівозміни складає приблизно 40-60%.

Цисти можуть довго жити в забрудненому ґрунті. Фактори, що впливають на їх виживання, включають тип, температуру та вологість ґрунту, сприйнятливість рослин (включаючи культивовані культури та бур’яни), кількість хижаків та паразитів.

Розповсюдження нематоди

Цисти можна побачити в ґрунті на глибині до 24 дюймів (60 см). Найбільша їх концентрація зазвичай спостерігається у кореневій зоні ґрунту (2-10 дюймів (5-25 см)). Розповсюдження цист може відбуватися різними способами. Найбільш імовірно, що розповсюдження цист на далекі відстані відбувається через брудне насіння. Інші способи переміщення у ґрунті, такі як через машини або копита тварин, також можуть викликати поширення нематоди. Розповсюдження цист на короткі відстані відбувається через зрошувальну воду. Це може відбуватися по всій системі каналів, а також через поверхневі води.

Цисти можуть переміщуватися через вітер, який здуває верхній шар ґрунту, а також через фекалії птахів та інших тварин. Багато цист, прикріплених до коріння, струшуються під час розвантаження зібраних буряків. Таким чином, на налиплій на коренях землі із заражених полів може бути велика кількість цист із яйцями чи личинками нематоди.

Шкодочинність Heteroderaschachtii

Мінімальна густота популяції у ґрунті – приблизно 3 яйця (діапазон від двох до чотирьох) та/або молоді личинки на 1 см3 – може призвести до втрати врожаю. Шкодочинність визначається в основному рівнем зараження та тривалістю сприятливих для паразита умов середовища. Найбільша шкодочинність зазвичай завдається рослинам у посушливе літо після вологої весни, що викликає появу нематодної інфекції. Максимальна густота популяції H. Schachtii в ґрунті зрештою приводить до економічно неефективного виробництва цукрових буряків.

Контроль нематодної інфекції

Санітарно-гігієнічні умови. Необхідно уникати потрапляння землі із заражених ділянок на «здорові» поля, оскільки це може викликати розповсюдження цистової нематоди, інших патогенів та шкідників цукрового буряка.

Сівозміна з культурами-господарями. Найефективнішим методом контролю посівів є чергування сівозміни цукрового буряка з культурами-господарями, стійкими до нематодної інфекції, такими як пшениця, ячмінь, кукурудза, квасоля та люцерна. Проте, під час сівозміни також необхідно слідкувати за бур’янами. Кількість років сівозмін цукрового буряка залежить від початкового рівня популяції нематоди в ґрунті. Коли густота популяції визначена, потрібно підрахувати кількість сівозмін із культурами-господарями, щоб скоротити популяцію нижче двох-чотирьох яєць/молодих личинок на 1 см3 ґрунту.

Проте, фактична популяція нематоди в ґрунті повинна визначатися у лабораторних умовах. Як правило, середня тривалість сівозміни складає від трьох до п’яти років.

Рання посівна. Коли температура ґрунту є відносно низькою (нижче 15,5°С) рання посівна значно знижує шкодочинність H. schachtii. Також рослини можуть краще переносити напади нематоди у старшому віці. Чим молодша рослина, коли відбувається напад, тим більше шкоди завдає їй нематода. Однак, при ранньому посіві насіння слід обробляти одним або декількома фунгіцидами для захисту від демпфіруючих грибів.

Нематоциди зазвичай використовуються для боротьби з H. schachtii, особливо за коротких сівозмін, а також коли популяція цист перевищує порогове значення рівня шкодочинності перед посівною цукрового буряка. Існує ряд нематоцидів та інсектицидів для контролю H. schachtii на цукрових буряках.

Культура-приманка. У Німеччині розроблено декілька сортів «культур-приманок» (редька та жовта гірчиця) для боротьби з нематодою цукрового буряка. Сорти олійного редису включають «Pegletta», «Nemex» та «Adigio», а також біла гірчиця «Maxi». Культури-приманки висаджують наприкінці літа або на початку осені після збирання врожаю проміжної культури. Коріння культури-приманки подібне до коренеплоду цукрового буряка або інших культур-господарів, що, в свою чергу, стимулює вивільнення молодих личинок із цист та їх переміщення на коріння рослин. Однак, після проникнення в корені приманок личинки припиняють розвиватися, розмноження не відбувається. Культури-приманки, коли вони використовуються разом із сівозміною культури-господаря, ще більше знижують популяцію H. Schachtii в ґрунті та зменшують потребу в застосуванні нематоцидів у наступній сівозміні цукрового буряка.

Комплексний метод боротьби зі шкідниками. Належне поводження із зараженим ґрунтом, сівозміни культур-господарів, хороший контроль за бур’янами та проведення осінньої посівної культури-приманки дозволить зменшити популяцію нематоди (H. Schachtii). Проте, лабораторний аналіз ґрунту слід проводити, щоб визначити рівень популяції нематоди, а також час, коли доцільніше сіяти цукрові буряки. За допомогою результатів лабораторного аналізу можна зробити висновок про те, чи потрібно боротися з паразитом.