Мінсільгосп Росії зменшує посівні площі цукрових буряків врожаю 2020 року на 15%
Мінсільгосп Росії прийняв рішення про скорочення посівів цукрового буряка на 15% у 2020 році. Крім того, будуть встановлені додаткові квоти на використання вітчизняного насіння агрокультури, повідомило відомство, за підсумками наради, присвяченої оптимізації площ цукрових буряків та ситуації, що склалася на ринку цукру. Найбільше передбачається зменшити посіви у Воронезькій і Тамбовській областях, а також у Башкортостані.
Про це повідомляє «Агроінвестор».
Цього року цукровими буряками було засіяно 1,145 млн га, що на 1,6% більше, ніж у 2018 році. Регіонами-лідерами по їх посівам, згідно Росстату, стали Краснодарський край (204 тис. га), Воронезька (135,1 тис. га) і Липецька (130,7 тис. га) області. У вересні Мінсільгосппрод Кубані також зажадав від районів скоротити посіви цукрових буряків на 15-20% у 2020 році і замінити їх «експортно-затребуваними культурами» — соєю та ріпаком.
За словами першого заступника міністра сільського господарства Джамбулата Хатуова, за період з 2014-го по 2018 рік середньорічне виробництво цукрових буряків становило 43,6 млн т. До 2024 року Мінсільгосп прогнозує збільшення валового збору до 47,2 млн т. За даними відомства, станом на 15 листопада цукрові буряки викопано з 1,1 млн га, отримано 52,3 млн т при середній врожайності 470,1 ц/га. Рік тому до цього часу збір з гектара був майже на 100 ц меншим, валовий збір становив 40,6 млн т, а в підсумку досягнув 42 млн т. Зараз залишаються незібраними менше 3% посівів агрокультури. Завдяки збільшенню врожайності і дигести буряка в цьому сезоні обсяг виробництва цукру досягне мінімум 7,2 млн т, прогнозують Союзроссахар та Інститут кон'юнктури аграрного ринку (ІКАР). «Це максимальний обсяг виробництва за всю історію цукроваріння в Росії, можна сказати, найбільший обсяг бурякового цукру в світі», — раніше говорив глава Союзу Андрій Бодін.
Однак, з огляду на потребу внутрішнього ринку на рівні 6 млн т, а також надлишкові перехідні запаси (понад 0,5 млн т, накопичені за три сезони перевиробництва), імпорт 200-300 тис. т в основному з Білорусі, а також обмежені експортні можливості, такий рекорд загрожує бурякоцукровій галузі банкрутством через падіння цін, попереджає ФАС. Провідний експерт ІКАР Євген Іванов підтверджує це, додаючи, що ціни на цукор знижуються 13-ий місяць поспіль, і зараз складають вже менше 18 тис. руб./т — таких рівнів не було останні 11 років. У роздрібі цукор також дешевшає. За даними Росстату, за тиждень, з 6 по 11 листопада, ціна на цукор-пісок знизилася на 1,7%, а, в порівнянні з груднем минулого року, впала на 24,3%.
Раніше Андрій Бодін припускав, що негативна динаміка може призвести до падіння прибутковості підприємств галузі і скорочення посівів цукрового буряка на 15% в наступному році. Глава Союзу вважає такий рівень нормальним, проте попереджає, що подальше зниження виробництва агрокультури — а в 2021 році, за його словами, воно може скласти 20% — здатне серйозно відбитися на галузі. Заступник гендиректора холдингу «Продімекс», найбільшого в Росії виробника цукру, Вадим Ериженський тоді відзначав, що «ні в якому разі не можна йти шляхом штучного гальмування галузі». «Сумно чути, що одне з рішень проблеми, що виникла, — скорочення виробництва, як мінімум, це не по-хазяйськи», — акцентував він. У першу чергу, необхідно вирішувати питання зниження собівартості виробництва, впевнений він. У вересні топ-менеджер говорив, що «Продімекс» не планує скорочувати посіви цукрових буряків. «У нас не настільки великий профіцит цукру на внутрішньому ринку. Досить одного неврожайного року, щоб він перетворився в дефіцит, і ціни тут же скоригуються, а може навіть підуть вгору», — пояснював Ериженський. Ще один лідер ринку цукру, група «РусАгро», теж не планує зменшувати площі під цукровими буряками.
Рішенням проблеми перевиробництва може стати збільшення експорту цукру. За прогнозом ІКАРу, в сезоні-2019/2020 МР Росія гарантовано зможе експортувати не менше 800 тис. т цукру, проти 234 тис. т у минулому сезоні. Правда, надлишкові запаси цукру до березня-квітня 2020 року досягнуть приблизно 1,5 млн т — саме такий обсяг в ідеалі необхідно відправити за кордон. Однак поставки стримують логістичні обмеження, а також імпортні мита та акцизи в країнах-покупцях. «Стратегічне завдання — організація терміналів зі складами в глибоководних портах для суднового та контейнерного експорту, модернізація залізничного транспорту і портового господарства, щоб продукція з підприємств виявилася на борту судна за максимально короткий час і з мінімальними витратами», — впевнений Іванов. Однак кроків у цьому напрямку майже немає. У підсумку, в Росії все ще немає жодного порту з терміналом із перевалки продовольчих вантажів у мішках і готової продукції в контейнерах, наголошує експерт.
Читайте також: