Найбільш шкодочинні хвороби, які уражують листовий апарат рослини – це церкоспороз і рамуляріоз. Насправді, збудники цих хвороб є найближчими родичами та належать до спільної родини Мікросферелові (Mycosphaerellaceae Lindau). У них є дуже багато спільних рис – вони уражують надземні органи рослин, викликають плямистість листків та передчасне всихання, зберігаються на рослинних рештках, поширюються повітрям і краплями води, розвиваються у теплу, але вологу погоду. Саме тому зупинятись на кожній хворобі окремо немає сенсу, все що буде стосуватися контролю церкоспорозу, у значній мірі буде стосуватись і рамуляріозу.

Церкоспороз ми можемо легко розпізнати завдяки тому, що на листках з’являються некротичні плями, зазвичай з червоною або фіолетовою облямівкою, і ця хвороба здатна призводити до значних втрат урожайності, зниження цукристості (тому що передчасно всихаються рослини) і до погіршення зберігання коренеплодів у кагатах. Характерною ознакою збудника церкоспорозу є те, що спори цього гриба мають темне забарвлення й утворюються у темно-бурих зростках, що проявляються як чорні цятки на некротизованих ділянках листка. При рамуляріозі цятки білі (саме по них і можна розрізняти дані хвороби).

Збудник церкоспорозу спочатку викликає на листках локальні некротичні плями. Наступним етапом розвитку хвороби є пожовтіння листових пластинок, а вже після цього інфекція опускається в черешки листків. В результаті, уражена рослина втрачає листовий апарат. Вмирають переважно старі листки, а живими залишається незначна кількість молодих листків. Зрозуміло, що втрата фотосинтетичного апарату – це втрата цукристості та збільшення втрат у кагатах.

Збудник церкоспорозу буряка (крім самого буряка) вражає також і інші рослини, зокрема, лободу та шпинат городній. Тому ці рослини можуть бути додатковим джерелом інфекції церкоспорозу, а шпинат (який дуже мало вирощують в Україні) радять ніколи не сіяти поряд з буряком. Крім лободи, джерелом зараження можуть бути також щириця і салат-латук. Церкоспороз – це хвороба, яку надзвичайно важко контролювати сівозміною, так як із сівозміни можна прибрати буряк, але не можна прибрати лободу та щирицю, а за таких умов церкоспороз може проявлятись кожен рік незалежно від того, яка сівозміна. Але чомусь ця хвороба не проявляється щороку. Пояснення просте – хвороба залежна від вологи (лімітуючий фактор церкоспорозу – погодні умови). Спори зберігаються на немінералізованих рослинних рештках (буряка або лободи), а згодом за допомогою вітру або дощу переносяться на поверхню листків здорових рослин. Необхідна умова для зараження – водна плівка (зараження відбудеться тільки при достатній вологості листової поверхні). Згодом, на некротичних плямах утворюватимуться нові покоління спор і цей гриб може переноситись на нові рослини.

Фактори, які лімітують розвиток церкоспорозу:

Температура

Вологість

Збудник церкоспорозу не може розвиватись при температурі нижче +15 °С, але в нього фактичнонемає верхньої межі температур, тобто він здатний витримувати дуже високі температури (+27-35 °С і навіть +45 °С!).

Для зараження листки повинні бути зволожені протягом мінімум 11 годин (якщо відносна вологість повітря >90%, то цей період сприятливий для зараження церкоспорою). Задля прогнозу розвитку церкоспорозу буряка існують спеціальні шкали обліку. Для цього ми повинні подивитись на розвиток даної хвороби за суміжні дві доби.

Якщо бал за дві суміжні доби становить 7 і більше – церкоспороз розвивається. Яким чином ми можемо прогнозувати розвиток хвороби? Найкращий спосіб – це спостерігати за насадженнями столового буряка, так як він присутній у великих кількостях на господарствах та швидше і сильніше заражується. Отже, якщо помічено церкоспороз на столовому – чекайте його і на цукровому буряку.

Економічний поріг шкодочинності становить 5% уражених листків – це означає що зі 100 листків є 5% уражених хворобою, і це найкращий період, коли потрібно працювати фунгіцидом.

Коли у нас є можливість відтермінувати фунгіцидну обробку?

Коли плями з’явилися, але рівень вологості низький для розповсюдження.

Що стосується церкоспори, вона дуже агресивна завдяки тому, що у неї є дві групи токсинів:

• Церкоспорин – саме завдяки йому відбувається утворення некротичних плям на листках.

Це токсин, який діє виключно під дією сонячного світла й пошкоджує лише надземні частини рослини, на підземних – церкоспорин не діє. Максимум, чим він може зашкодити кореноплодам – пошкодити голівку коренеплоду, яка випирає з-під землі.

• Бетікуліни – складна група токсинів, через які листок стає жовтим і передчасно всихає.

Для контролю цієї хвороби важлива селекція. Існують гібриди, які мають більшу або меншу стійкість до хвороби.

Відповідно, перша лінія захисту від хвороб – якісні гібриди буряка, але головна проблема у тому, що стійкість визначається великим комплексом генів, які не завжди стабільно успадковуються, відповідно, окремі рослини та різні екземпляри різняться за своєю стійкістю.

Тому селекція на стійкість до церкоспорозу є дуже важливою, але оптимальна технологія – поєднання правильно підібраного сорту (гібриду) + сівозміни (мінімізація інфекції) + фунгіцидний захист.

Для контролю церкоспорозу буряка оптимальними є:

• вирощування стійких гібридів;
• сівозміна (бажано 3 роки);
• прискорення мінералізації рослинних решток;
• оранка;
• просторова ізоляція полів буряка від полів, де він вирощувався минулого року (мінімум 100 м);
• використання фунгіцидів (до бензимідазолів, деяких триазолів та деяких стробілуринів часто спостерігається резистентність);
• контроль чисельності бур’янів, що також уражуються хворобою.