В поточному маркетинговому році цукрові заводи України виробили трохи більше 2 млн т цукру, з яких 1,55 млн т цукру буде спожито в середині країни. Таким чином частка внутрішнього ринку в реалізації цукру складає 77%. Проте, цукор споживається не тільки населенням у чистому вигляді, а й використовується у промисловості для виробництва інших харчів. У свою чергу населення купляє його як мішками на ринках, так і у ваговому та фасованому вигляді в закладах торгівлі. З огляду на економічну ситуацію в країні переважає продаж саме вагового цукру, проте така форма подачі дуже дивує іноземців, адже її вже мало де застосовують. 

За підрахунками асоціації, в чистому вигляді населення країни споживає  920 тис. т цукру і лише 200 тис. т із цього обсягу продається через роздрібні мережі. Провівши опитування найбільших гравців цього ринку, стало зрозуміло, що в реалізації цукру працює правило «75/25» - 75% вагового і 25% фасованого цукру і попит на останній не великий.

Зрозуміло, що коли покупець стоїть перед вибором придбати дорожчий, але фасований чи дешевший, але ваговий, на даний момент він вибере останній. Але не лише цінова політика відіграє вирішальну роль. Важливу роль в цьому питанні займає і культура споживання, яка в нашій країні, на жаль, відсутня. Це зумовлено тим, що раніше люди звикли купувати цукор на ринках, де він був досить сумнівної якості: з різноманітними домішками та вологий. Відповідно, споживачу важко відійти від старих звичок і він хоче бачити, що він купує, а під пакуванням цього не видно.

Проте, якщо звернути увагу на теперішні умови зберігання (чи точніше сказати продажу) вагового цукру, можна побачити, що будь-що може потрапити до мішка із цукром, який стоїть посеред торговельного залу. З урахуванням того, що цукор – це харчовий продукт, який не піддається термічній обробці перед споживанням, а отже все, що потрапило до нього, в результаті, буде спожито тією людиною, яка його придбала. Тому, продаж такого цукру викликає багато питань до харчової безпеки. Асоціація не раз наголошувала на необхідності законодавчого регламентування продажу цукру в роздрібній торгівлі і обмеженням реалізації вагового цукру. Наразі ведеться активна робота з цього питання.

В Україні є достатньо потужностей для фасування всього цукру, що потребує внутрішній ринок у чистому вигляді, як на спеціалізованих фасувальних підприємствах, які займаються всім спектром бакалії, так і на цукрових заводах. Але, найбільшою перепоною для розвитку фасування цукру є можливість продажу вагового в роздрібних мережах. Наразі, фасування для виробника скоріш за все «хоббі», адже за відсутності попиту ніхто не зацікавлений пропонувати ринку «не популярний» продукт. Споживач не розуміє, що переплачує не за упаковку, а за якість.  Допоки існуватиме така можливість, доти фасування буде «хобі», а не бізнесом.

Ці основні причини не дають можливості виробнику нормально працювати по фасуванню цукру, а споживачу – бути впевненим в якості купленої продукції. Незважаючи на ці труднощі, альтернативи фасуванню немає, і це в першу чергу питання безпеки харчових продуктів. Звичайно ж, з часом Україна до цього «дійде» і тоді із торгових залів пропадуть мішки із цукром, а він буде продаватися тільки у пакетах, проте як швидко вдасться позбутися такої звички?

Вже зараз є зацікавленість зі сторони іноземних компаній в українському цукрі в дрібному фасуванні. Зараз українські виробники рахують «економіку», тому досить ймовірно, що цукровики перш відпрацюють схему дрібного фасування на експорті, а вже потім будуть масово її застосовувати в Україні, коли вітчизняний споживач буде готовий, а світова тенденція до підвищення якості продуктів харчування допоможе переорієнтувати український ринок.