Пройшов майже рік і компанія заявила, що зупиняє виробництво біометану через економічну недоцільність. Як розповідав керіник напрямку альтернативної енергетики «Галс Агро» Олег Рябов, собівартість виробництва біометану в Україні складає в найкращому випадку понад €600 за 1 тис. куб.м, а зазвичай — десь €800–900 за 1 тис. куб.м. Тоді як 1 тис. куб.м природного газу коштує зараз приблизно €350.

Виробляти біометан для внутрішніх потреб агрохолдингу зараз також немає сенсу. Хоча, якщо відкриється можливість продавати паливо в Європу, де за нього готові давати €900-1200 за 1 тис. куб.м, компанія готова запустити установку.

Саме зупинка біометаного виробництва і стала основною темою розмови Latifundist.com з Сергієм Кравчуком, генеральним директором «Галс Агро». Попутно розпитали, чи продовжує компанія працювати по «зеленому тарифу» та що буде з рентабельністю вирощування цукрового буряку у новому сезоні. 

Поясніть більш детально, що саме спонукало вас зупинити виробництво біометану?

Дійсно, зараз на заводі не працює установка, що очищає вироблений біогаз до рівня біометану. Що трапилося? У квітні минулого року ми запустили завод. На відкриття приїхало багато відвідувачів, які мають безпосереднє відношення до запуску ринку біометану в Україні. Багато було слів про важливість галузі для країни. Що це і енергетична безпека, і створення нових робочих місць, і валютні надходження, і міжнародні інвестиції тощо.

Але пройшов без малого рік, а ми жодного кубометру газу не подали в систему. З нашої сторони у нас зроблена та погоджена вся регламентна і технічна документація. Нам потрібен тільки дозвіл, щоб відкрити кран. Все.  

На вашу думку, чому державні служби гальмують цей процес?

Самі вирішіть для себе, як назвати таку бездіяльність. І ця ситуація відбувається під час війни. Це не корупція, просто застій. Затягнутість процесів, бюрократія, небажання взяти на себе відповідальність. Все це недопустимо, тим паче в такі часи та по таким стратегічним напрямкам.

Для довідки та розуміння перспектив галузі. Тільки за минулий рік в ЄС введено в експлуатацію більше двохсот біометанових виробництв загальною потужністю більше 700 млн куб.м на рік. А загалом щорічне виробництво біометану в ЄС вже перевищує 4,2 млрд куб.м та зростає кожного тижня.

Затверджені плани ЄС — 35 млрд біометану до 2030 року! І це може бути реалізовано без України. Це що, незначний об’єм для нашої економіки? При наших потенціальних об’ємах біометану у 20 млрд куб.м, згідно прогнозів «Біоенергетичної асоціації України». У нас ще є час, але діяти потрібно негайно.

Отже, Європа всіма темпами біжить у майбутнє енергетичної незалежності. Ми ж не можемо вже рік просто подати біометан у мережу.

Крім наших двох заводів, ще кілька проєктів в Україні чекають на приєднання до мереж.

Хоча самі ж чиновники з усіх прасок розповідають, яка це перспективна ніша.

Біометан для України, на нашу думку, одна з самих перспективних галузей для розвитку економіки держави. Це той напрямок, у який наші та іноземні інвестори готові вкладати кошти навіть під час війни. Потенціал галузі — поки що безмежний. У бізнесі це називають «блакитний океан».

Незрозуміла незацікавленість державних органів дати зелене світло галузі приведе до того, що біометан для Європи будуть виробляти всі країни навколо нас, але не ми.

За ким останнє слово, щоб відкрити кран?

Чинників та перепон багато. Головна з них — незацікавленість державних операторів у забезпеченні процесів. Для них це новий чинник, вони не звикли так працювати. На фоні їх об’ємів, їм здається це несуттєвим. Кожен окремо бачить невеликі об’єми виробництва у кожному місці. Але ж цих місць багато. Це енергетична незалежність держави у виробітку та розподіленні генерації. І це на фоні 4 млрд, що вже робить Євросоюз. Це мало? А 35 млрд — теж мало?

Відсутній централізований державний орган, який би відповідав за розвиток галузі і вказівки якого виконуються в рамках виконання стратегії розвитку.

Нагадайте, скільки інвестували у цей бізнес?

200 млн грн — це тільки наші інвестиції в біометан після початку великої війни. А загалом ми вже інвестували в цю галузь понад півтора мільярди гривень.

Ваша компанія продовжує працювати по «зеленому тарифу»?

Так, по «зеленому тарифу» ми виробляємо електроенергію. Близько 12,5 МВт щогодини. Але з кінця січня — вся біоенергетика безкоштовно.

Чому так? Тому що «Гарантований покупець», посилаючись на норми закону, відмовив усім нам в прийманні та оплаті електроенергії. А біоенергетика не може зупинити генерацію за бажанням будь-коли, як виробники сонячної та вітрової енергетики. Тому ми змушені продовжувати виробництво електроенергії без гарантій оплати. Ну скажіть, будь ласка, — як це поєднується із підтримкою держави своєї безпеки та розвитку?

Скільки вам держава заборгувала по «зеленому тарифу»?

На початок року близько 140 млн грн. Зараз ще добавилося близько 30 млн за енергію, вироблену з кінця січня. Третина нашого річного виробітку.

Є якісь альтернативні опції для розрахунків за «зеленкою»?

Дивіться, ці борги є по всім підприємствам ВДЕ. Неотримана виручка тягне за собою непогашення кредитів банкам, зменшення генерації, зменшення податкової бази, робочих місць, а також відсутність нових інвестицій та розвитку. Кожна гривня виплачених боргів ВДЕ, принесе державі майбутні прибутки. Це потрібно розуміти та побудувати здорову систему розрахунків, що базується на реальних ринкових механізмах, а не на системі штучних обмежень.

Давайте до інших тем. У структурі «Галс Агро» є два цукрових заводи. У 2022 році вони не працювали. Чи запускали їх минулого року?

Дійсно, у 2022 році близько до нас проходили бойові дії, тому ми не ризикнули запускати заводи. В минулому році запустили один і в цьому році запустимо у роботу другий.

Єврокомісія дозволила Україні експортувати у 2024 році до країн блоку 320 тис. т цукру. Минулого року це було 500 тис. т. Чи є перестороги, що можуть ще знизити цей поріг?

Такі перестороги є. Держорганам потрібно продовжувати діалог з ЄС та працювати над новими логістичними маршрутами. До війни ми експортували на інші ринки збуту, не тільки ЄС.

Якщо не Європа, то куди?

Так Європа і не була для нас основним ринком. Вона вкрай важлива для нас, але традиційні ринки — Африка, Азія. Потрібне рішення для повернення на них у тому числі.

Цукровий буряк буде рентабельним і в цьому році?

Ті, хто хочуть йти в цукровий буряк, однозначно зароблять більше, ніж на зернових, але ці заробітки, можливо, будуть меншими, ніж в 2022-2023 рр. За двадцять п’ять років нашої роботи у цукровій галузі, ми впевнено можемо сказати, що цукровий буряк одна з найприбутковіших культур у середньостроковій перспективі.

Чи міняєте в цьому році структуру своїх посівів?

Ні. Якщо у нас є вивірена сівозміна, яка враховує вертикальну інтеграцію холдингу, де мені треба певну кількість сої та кукурудзи для власного тваринництва, певну кількість буряку для роботи цукрових заводів та певну кількість енергетичних культур для біоенергетики — ось вже і є сівозміна. В цій структурі ми можемо змінювати кількість площ під тими чи іншими культурами на 5% максимум.

Історія з біометаном не демотивує вас розвивати переробку?

Ні. Ми поступово збільшуємо поголів’я свиней. Також розвиваємо напрямок по індичці — з кожним роком нарощуємо об’єми. Зростання тваринництва та переробки забезпечує нові обсяги сировини для біоенергетики. Багаторічні культури теж не залишаються без уваги.