Cygnet відновить довоєнну сівозміну з п’яти культур
Підсумки 2022- го року цьогоріч не традиційні. Говоримо не про показники врожайності в порівнянні із середніми по Україні та плани на наступних 5 років. В умовах війни більш актуальним питанням є як виживали та боролись із викликами. Про те, яким рік видався для Cygnet розповідає генеральний директор компанії Ігор Шилюк корпоративному виданню.
Що стало найголовнішим для вас на початку війни?
Війна всіх застала неочікувано. Збереження компанії - одне із основних завдань, яке постало на початку війни. Першочергово ми мобілізували всі ресурси щоб провести посівну кампанію, вирішували питання як продати зерно в умовах заблокованих портів та фінансувати діяльність компанії аби провести посівну кампанію та виплачувати заробітну плату. В пріоритеті також були питання допомоги нашим мобілізованим працівникам та Збройним силам в цілому.
Війна в Україні змусила багатьох вибудовувати нові підходи до господарювання. Що змінили в першу чергу у «Сігнет»?
З початком війни ми були обмежені в оборотному капіталі. Враховуючи специфіку вирощування сільськогосподарських культур, суттєво зменшити собівартість виробництва змінивши технологію та не втративши врожайність неможливо. Тому ми були змушені переглянути структуру посівних площ та обирати такі культури, де витрати на гектар менші. Отже, ми зменшили площі під посів кукурудзи та прийняли рішення не сіяти цукровий буряк, при цьому ми збільшили площі під соєю та соняшником. Оскільки не сіяли цукровий буряк, ми не запустили роботу цукрового заводу. Ще однією причиною цьому були ризики того, що бойові дії можуть вестись поблизу наших активів.
Який напрямок виробництва у компанії став найбільш чутливим до виклику війни?
Реалізація продукції рослинництва. Через блокування портів продавати зерно стало дуже складно. Вивозили зерно через річкові порти або через західні кордони, де пропускна здатність в 5-6 разів менша ніж через морські порти. І при цьому логістика по цих напрямках була в 6-7 разів дорожча, аніж до війни. До відкриття зернового коридору ми все ж таки змогли продавати невеликими об’ємами зерно, а вже після відкриття портів в Одесі ситуація дещо покращилась.
Як ви оцінюєте цьогорічну врожайність у «Сігнет»?
Врожайність цього року в нас була одна із найнижчих за всю історію компанії. Причина цьому – рекордно низький рівень запасу вологи у грунті на початку року, засушливий період у червні-липні. Загалом цей рік виявився надзвичайно посушливим у регіоні, де ми ведемо діяльність.
Чи суттєво зміниться структура посівних площ у наступному році?
Ми відновлюємо сівозміну, яка була до війни. Це структура з п’яти культур – пшениця, цукровий буряк, кукурудза, соя, соняшник. І, відповідно, цукровий завод у новому році вже працюватиме.
Стосовно елеваторного напрямку, які основні виклики були цього сезону?
Основним викликом було те, що наші сушарки працюють на газу. Вартість газу стрімко зростала, тому на елеваторі у Козятині ми переобладнали сушарку та встановили твердопаливний котел на пелетах. Це було правильне рішення, оскільки ми вже суттєво зменшили витрати. На обидва елеватори ми також придбали генератори. Тому, попри регулярні відключення світла, елеватори працюють безперебійно. Незважаючи на проблеми із логістикою цього року, у нас не було проблем із браком потужностей зберігання на елеваторах оскільки вже декілька років поспіль ми зберігаємо зерно також у рукавах.
Яким був цей рік для тваринницького напрямку?
З початку війни завод, куди ми здавали молоко, відмовився від співпраці з нами та зупинив свою діяльність. Нам довелось шукати нових партнерів. Проте загалом війна не вплинула на роботу молочного напрямку «Сігнет». Показники продуктивності на такому ж рівні як і минулого року.
Чи вдалось утримати темпи впровадження інновацій в компанії у воєнний час порівняно з попередніми роками? Як ви особисто вважаєте, чи є місце інноваціям в агро у період війни?
Я вважаю, що завжди є місце інноваціям в агро, а тим більше в період війни. Адже потрібно шукати шляхи, як вести свою діяльність в середовищі, яке дуже швидко змінюється. Минулого року ми продовжували впроваджувати електронний документообіг у компанії. Цього ж року прискорили цей процес, адже його актуальність у період війни зросла. Стосовно виробництва, працюємо над зменшенням витрат шляхом використання більш ефективних технологій, але щоб при цьому не зменшилась урожайність. Оскільки змінилась географія поставок добрив, що спричинило їх здорожчання, ми прийняли рішення вносити меншу дозу добрив, проте більш ефективних, які швидко засвоюються. Ми також розуміємо, що з часом енергоносії також будуть дорожчі, тому наразі шукаємо варіанти альтернативних джерел енергії.
Стосовно команди «Сігнет», чи змінився ваш формат комунікації із працівниками з початку війни та які настрої наразі у колективі?
У всіх на початку війни була велика невизначеність. З часом ми бачили героїчний супротив нашої армії і з’явилася віра в те, що ми переможемо. Сьогодні навіть не сумніваємося в цьому та сумлінно працюємо. У зв’язку із війною частина команди працює віддалено, проте пандемія нас цьому навчила. Звичайно, це певною мірою ускладнює комунікації всередині колективу, але в цілому, я вважаю, нам вдалося пристосуватися до наявних умов та ризиків.
У «Сігнеті» плинність кадрів у попередні роки була порівняно низькою. Яка ситуація цього року?
У 2022 році плинність була вдвічі нижчою, ніж попередньому. Ситуація на ринку праці, особливо у першому півріччі, для пошукачів була складною. А наша компанія продовжувала активно працювати, вчасно виплачувати заробітні плати і демонструвати хоч якусь стабільність у ці нестабільні часи. Окрім того, на початку 2022 року ми підвищили зарплати на 30%, тож люди дорожили цієї роботою.
На які напрямки корпоративної соціальної відповідальності виділяли цьогоріч найбільше коштів?
Найбільше коштів, звісно, виділяли цьогоріч на підтримку ЗСУ. Запитів було досить багато, ми намагалися усім допомагати і продовжуємо це робити. П’ятдесят наших працівників призвали до лав ЗСУ, тож ми старались також максимально покривати їхні потреби.
Які ваші особисті прагнення та фокуси уваги наступного року, щоб впоратися з труднощами?
Основне завдання - ефективно реалізувати технологію вирощування за умови високих цін на енергоносії та добрива. Ми вже маємо з цим жити, адже складна ситуація з цінами прогнозується також і після війни.
За проблемами завжди можна побачити можливості. Які, на вашу думку перспективи відкриваються перед українськими агровиробниками?
Перспектив було багато і до війни. Після війни для українців світ стане ще більш відкритим. Отже, потрібно реалізовувати свій потенціал і максимально збільшувати присутність на зовнішніх ринках.
Чи можете ви стверджувати, що компанія наразі адаптувалася до наявного рівня ризиків, викликаних війною?
Звісно, компанія адаптувалась до роботи у нових умовах, стала більш гнучкою і стресостійкою. Але про повну адаптацію сказати не варто, бо через декілька днів можуть ще з’явитися ризики, про які ми навіть і не знаємо. І нам знову потрібно буде до них адаптуватися. Це постійний процес. Але зараз ми точно більше готові, аніж це було до війни.
Чого вас як керівника найбільше навчила війна?
Останніми роками світ дуже швидко змінювався, а з початком війни – змінюватись почало все набагато швидше. За таких умов не треба втрачати оптимізм, варто позитивно дивитися в майбутнє. Я бажаю усім в новому році віри в перемогу та у наших військових, адже сьогодні все вирішується на полі бою.