Зародження династії майбутніх цукрозаводчиків

Біля витоків династії майбутніх цукрозаводчиків стояв Меїр Шор – виходець із міста Броди, що знаходиться на території нинішньої Львівської області. Пізніше він перебрався у місто Златопіль, Київської губернії, де одружився і взяв подвійне прізвище Бродський-Шор на честь свого рідного краю. Він займався комерцією і до старості заробив непоганий на той час  капітал, який розділив між своїми п'ятьма синами. Так, Ізраїль Бродський отримав 40 тис. руб. спадщини, які вирішив вкласти у свою справу. Правда, на перших порах він мало не прогорів, втративши значну частину капіталу, але знайшов підтримку в особі графа Бобринського – іменитого цукрозаводчика та бізнесмена, який на той час уже був володарем значних статків. Бродський навчався всьому у графа, був частим гостем на його заводах.

Правильний підхід

Разом із князем Петром Лопухіним, внучатим племінником князя Потьомкіна, Ізраїль Бродський викупив збитковий і занепалий Лебединський цукровий завод, переобладнав його та почав виробляти цукор-рафінад, так як він був популярним і затребуваним продуктом серед споживачів.

Через вісім років завод перейшов у повну власність Ізраїля Бродського. Він інвестував значні кошти в його розвиток і вдосконалення обладнання. У результаті, за порівняно невеликий проміжок часу, завод наростив щорічне виробництво цукру з 10 тис. пудів (164 т) до одного мільйона пудів (16,4 тис. т).

Згодом Ізраїль Маркович придбав Одеський цукровий завод. У  1873 році він створює Олександрівське товариство цукрових заводів – перший російський промисловий концерн, що об'єднав 10 пісочних та 3 рафінадних заводів із сукупним капіталом у 20 млн руб., що виробляли цукор-пісок. У цілому, вони щорічно виробляли 2 млн пудів цукру-піску (32,8 т) і 5 млн пудів рафінаду (близько 82 т). Окрім комерційної діяльності Ізраїль Бродський, як і багато інших підприємців, направляв значні кошти на благодійні цілі.

Так, у рідному Златополі на його гроші було збудовано лікарню і будинок престарілих. У Києві, куди він згодом переїхав, меценат збудував єврейську лікарню, заклавши таким чином основу сучасної Київської обласної лікарні. Лікування і ліки в установі були безкоштовними. Крім того, Ізраїль Бродський виділив близько 40 тис. руб. на будівництво ремісничого училища для дітей з бідних сімей, надавав допомогу багатьом християнським і єврейським громадам та організаціям.

Помер Ізраїль Маркович Бродський у вересні 1888 року.

Нова віха розвитку

Справа Ізраїля Бродського перейшла до його синів – Соломона, Лева та Лазаря. Як стверджують історики, Соломон був дуже обдарованою людиною, але страждав від психічного захворювання і змушений був більшу частину свого життя проводити у лікарнях.

Лев володів непоганою хваткою, але більше цікавився промисловістю, ніж фінансовою діяльністю. До того ж, він був любителем азартних ігор і жінок. Лазар же активно переймав досвід видатних виробників цукру та досить швидко став одним із найбільших підприємців цукрової індустрії.

Лазар Ізраїльович був одним з ініціаторів створення Всеросійського товариства цукрозаводчиків, на базі якого функціонували дослідні поля для проведення фундаментальних досліджень в області технології вирощування цукрових буряків. Вдалі розробки впроваджувалися у виробництво. Також підприємець виношував ідею про відкриття Інституту цукрової промисловості та буряківництва, створив Синдикат цукровиків і Синдикат рафінерів.

Цікаво, що крім цукрової справи, Лазар Бродський володів активами і в інших сферах бізнесу. Він був членом ради Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку, засновником і головою правління Другого пароплавного товариства по Дніпру та його притоках, директором Київського товариства водопостачання, директором-розпорядником Товариства борошномельного парового млина, членом ради Товариства взаємного кредиту, власником або пайовиком Хамовницького пивоварного заводу (Москва), соляних промислів у районі Одеси, вугільних шахт у Катеринославській губернії, а також більш ніж 35 тис. десятин землі.

За свої заслуги Лазар Бродський був нагороджений численними орденами та нагородами. Помер бізнесмен і меценат у вересні 1904 року під час відпочинку у Швейцарії.

Після його смерті управлінням зайнявся його брат – Лев Бродський. Він очолив Олександрівське товариство, а в 1911 році став статським радником. У 1908 році створив казино «Конкордія». Через чотири роки прийняв рішення відійти від справ і продав свій пай.

Проте, за час роботи він вклав чималу суму (близько 2 млн руб.) у благодійність. Помер Лев Бродський у 1923 році в Парижі.

«Цукрова імперія» династії Бродських була спершу «соціалізована», а потім одержавлена більшовиками.