Симптоми появи церкоспорозу

Церкоспора – найбільш шкодочинний патоген листової поверхні цукрових буряків. Як правило, ця хвороба починає вражати листя з початком вегетації. На розвинених листках буряка з’являються численні світло-бурі (сірі) плями діаметром 4 мм з червоною або червоно-бурою облямівкою. Ураження проявляється також на черешках листків і стеблах. Іноді уражується оплодень насіннєвих клубочків. Листя серцевини менш схильне до зараження, проте, з часом і воно інфікується церкоспорою. Характерною ознакою церкоспорозних плям є сірувато-бурий наліт з обох боків листка.

Появі плям на листках значною мірою сприяє сонячне випромінювання, оскільки під дією світла активізуються фітотоксини гриба, у результаті діяльності яких і з’являються на листках буряка характерні пошкодження. Найбільш інтенсивний розвиток церкоспори відбувається у роки, коли суха спекотна погода чергується з помірно теплою та вологою. При сильному
розвиткові хвороби на листкових пластинах з’являються некрозні утворення, які, зливаючись, призводять до відмирання як фрагментів листка, так і цілих листків. На місці відмерлих листків відростають нові, але ціною резервних енергетичних запасів і пластичних речовин, локалізованих у корені. У  результаті гальмується процес приросту кореневої маси, знижується рівень цукристості та збільшується вміст шкідливих компонентів, тобто у коренях нагромаджується так званий шкідливий азот, який при цукроварінні збільшує вихід патоки та зменшує вихід цукру. Іноді внаслідок тривалого хворобливого процесу коренеплоди набувають характерної конічної форми.

Гриб церкоспора – теплолюбний організм середземноморського походження. Найвищу активність демонструє у діапазоні температур 25-32 °С вдень та вище 15 °С вночі. Зниження температури до 15 °С спричинює у гриба гальмування усіх життєвих процесів. При температурі нижче 10 °С припиняється спороутворення. Інфікуванню листя та швидкому поширенню хворобливого процесу сприяє також значна вологість повітря. Найкращими для плантації вважаються умови, при яких рівень вологи перевищує 90%.

Фактори, які обмежують розвиток гриба-церкоспори та які сприяють його розвиткові

Перш за все слід наголосити, що у випадку посухи церкоспора не становить для буряків особливої загрози. Значне зниження температури повітря – це теж чинник, який обмежує розвиток гриба. Сприятливі умови для розвитку церкоспори (висока вологість) з’являються одразу після змикання рядків, коли волога затримується загущенням листя. Буряківники добре орієнтуються, коли саме на їхніх полях може з’явитися церкоспора. Перших ознак зараження грибом (поодинокі сіруваті плями на листях) можна очікувати одразу після кількаденного періоду теплої та вологої погоди. Фактори, які сприяють ранній появі захворювання:

• зрошення: вирощування буряків після буряків в умовах короткої сівозміни (менше чотирьох років – церкоспора на рештках інфікованого листя може знаходитись у життєздатному стані до 22 місяців);
• вирощування буряків на полях, які межують з тими полями, на яких попереднього року вже вирощувались буряки: місця, де зберігалися коренеплоди буряків, сильно забур’янені ділянки (церкоспора, вражає, між іншим, рослини родини лободових та амарантових, зокрема – щирицю).

На тих виробничих ділянках, де буряк вирощувався після буряка, церкоспора може з’явитися навіть на три тижні раніше, ніж в умовах природного розвитку інфекції. Такі ділянки плантацій повинні бути під пильним контролем, оскільки вони є джерелом зараження, звідки шкодочинний патоген розповсюджується на решту плантації.

Приступаючи до вирощування цукрових буряків, варто насамперед визначитися з сортом. Якщо ви впевнені, що можете успішно захистити свої виробничі ділянки від церкоспори, то сміливо обирайте класичні сорти, які хоча стійкості до церкоспори не мають, проте дають кращий врожай, ніж ті сорти буряків, які такою стійкістю характеризуються.

Слід зазначити, що гени, які відповідають за стійкість буряка проти церкоспори, негативно співвідносяться з тими генами, які визначають врожайність буряків та їх цукристість. Тобто, чим більше сорт характеризується стійкістю до церкоспори, тим менших параметрів врожайності коренеплодів (і цукристості в тому числі) він досягає. Селекціонери намагаються ці відмінності усунути, проте вони все ж помітні.

Крім того, стійкі сорти також іноді вражаються грибом, адже підвищена стійкість до церкоспори не означає вирішення проблеми. Справа в тому, що при вирощуванні таких сортів буряків ми просто дещо продовжуємо у часі проведення захисних процедур, але аж ніяк від них не відмовляємося.

Захисні процедури та їх ефективність

Для того щоб процедура захисту рослин була ефективною, вона повинна бути проведена одразу (не зволікаючи) після виявлення перших ознак ураження буряків церкоспорою. Навіть незначне запізнення з проведенням обробки може означати поразку у боротьбі зі шкідником за здорове листя. Чим довше у часі розвиватиметься хвороба, тим, відповідно, меншим буде захисний ефект навіть найбільш діючих фунгіцидів. Повторно плантація повинна бути оброблена не пізніше, ніж через три тижні (оскільки всі умови сприятимуть активності церкоспори). Відхилення від такого терміну може бути доцільним лише при умові виразного зниження активності церкоспори у результаті, наприклад, несприятливих (для гриба) погодних умов.

Третя та четверта захисні процедури (в основному – південь Польщі, але центральні області також) повинні бути чітко узгоджені з атмосферними умовами. Якщо атмосферні умови сприяють активності церкоспори, слід негайно проводити обробку.

Стратегія захисту плантації від шкодочинного гриба повинна бути продумана задовго до появи на листях буряків перших ознак хвороби. У кожному регіоні вирощування буряків виробники знають, скільки процедур захисту рослин вони в середньому проводять. Тому не складно порахувати, яку саме кількість фунгіцидів слід придбати, щоб забезпечити проведення захисних процедур.

Розробляючи план захисту культивованих рослин, для кожної окремої процедури рекомендується застосовувати препарат, який містить іншу активну речовину. Оскільки ефективність захисту великою мірою залежить від першої процедури, то в цьому випадку можна використати двокомпонентний препарат. На тих ділянках плантації, де спостерігаються часті випадки резистентності до церкоспори, варто застосовувати фунгіциди, які містять нещодавно запроваджені в систему захисту рослин пропіконазол та діфеноконазол. Найбільш доцільним рішенням було б застосування препарату контактної дії, який спроможний досить ефективно обмежити поширення стійких форм гриба, оскільки знищує з поверхні рослини всі грибкові форми.

Єдиним (але суттєвим) недоліком препаратів контактної дії є те, що вони легко змиваються дощовою водою. У Греції та Італії такі препарати аграрії зазвичай додають до другої або третьої обробки. У Польщі на превеликий жаль вони відсутні у списку зареєстрованих препаратів. Нам лишається лише сподіватись, що фітофармацевтичні компанії з часом будуть зацікавлені у впровадженні цих речовин для захисту цукрових буряків. Тим більше, що, наприклад, такий препарат, як Dithane Neo Tec 75 WG, уже рекомендується на сьогодні для захисту червоних (столових) буряків.

Стійкість церкоспори до фунгіцидів

Стійкість церкоспори до фунгіцидів залежить, між іншим, від частоти проведення захисних процедур. Оскільки південний регіон є найбільш небезпечним у контексті поширення грибкової інфекції, якраз там випадки грибкової імунізації досить поширені. Сьогодні вже впевнено можна стверджувати про абсолютну стійкість церкоспори до тіофанат-метилу в усіх майже бурякосійних областях. Стійкість до основних препаратів триазолів (епоксиконазол та тебуконазол) у деяких регіонах (першою чергою, на півдні Польщі) досягає навіть 50%. Дещо краща ситуація спостерігається у центральних бурякосійних областях країни. На жаль, церкоспора не здає свої позиції. Нещодавно грибок набув стійкості і до стробілуринів. Минулоріч стійкість до цих трьох груп була виявлена у грибкових ізолятах на південних плантаціях країни, що призвело до значних проблем зі збереженням здоров’я листя цукрового буряка.