В останні кілька років вирощування цукрових буряків приваблює своєю маржинальністю. Щоправда, наприкінці сезону солодкі корені можуть перетворитися на умовну гірку редьку, коли аграрій, який не має достатньо досвіду, замість омріяних прибутків отримає лише втрати. 

Головний агроном АФ «Ольгопіль» Іван Діхтяр переконаний, що вирощування цукрових буряків є вищим пілотажем, і поділився з The Ukrainian Farmer досвідом агропідприємства з виробництва солодких коренів. 

— У різні роки цукровий буряк для нашого агропідприємства був стратегічною культурою і посіви під ним сягали до 1 тис. га. Однак через кон’юнктуру на ринку, коли ціни обвалилися, довелося скоротити посівні площі до 80-100 га. Менше не опускалися, щоб зберегти кадри. Адже механізатори та інші фахівці — це основа. Вони мають знати й відчувати, чого хочуть цукрові буряки та як правильно ними опікуватися. 

Торік під солодким коренем у нас було 85 га, а цього року ми відвели під цукрові буряки 130 га посівних площ. Адже цукровий завод, якому ми реалізуємо нашу продукцію за давальницькою схемою, потребує більше сировини, і ми обрали для себе оптимальний обсяг площ. Зокрема, завод розташовано за 70 км від нашого агропідприємства. За договором солодкі корені цукроварня доставляє на виробництво своїм коштом. Якщо ж відстань перевищує 100 км, доставка буряка лягає на плечі господарства. 

За роки функціонування нашого агропідприємства на вирощуванні цукрових буряків ми, так би мовити, вже набили руку. Загалом до цієї культури підхід у нас доволі скрупульозний. 

— Розкажіть про технологію вирощування цукрових буряків на вашому агропідприємстві. 

— Можливо, нас уважатимуть занадто консервативними, але ми надаємо перевагу класичному обробітку ґрунту. Адже коренеплід воліє розвиватися у розпушеному обробленому ґрунті. Тому, готуючи ґрунт під цукрові буряки, землі традиційно оремо, а восени вносимо безводний аміак. Сіємо бразильськими Monosem: хоч цим сівалкам уже близько 10 років, вони доволі надійні. 

По строках сівби не ігноруємо інтуїцію. Зазвичай заходимо в сівбу цукрового буряка доволі рано, і якщо ґрунт дає можливість заходити в поле, ми це робимо. 

Зокрема, весна була доволі прохолодною й ті, хто вичікував, коли стане тепліше, мав проблеми зі сходами. Ми ж отримали добрі сходи з прекрасною густотою. У весняний період трішки дався взнаки брак вологи, адже цукровий буряк — культура, що доволі серйозно витягує вологу з ґрунту. Проте він у нас чистий і без хвороб, бо ми не шкодуємо препаратів від провідних компаній. 

У фазу до шести листочків — перед змиканням міжрядь — обов’язково розпушуємо й підживлюємо посіви: даємо 200 кг селітри на гектар. 

— Які сорти й гібриди обираєте? 

— Раніше закуповували насіння в різних виробників. Але три роки поспіль надаємо перевагу цукровому буряку французької компанії Florimond Desprez. Обрали для себе гібриди Іпель і Дануб через форму кореня: його хвіст не такий видовжений, як зазвичай, а більш куций, як у кормового буряка. Завдяки такій формі втрати зводяться до мінімуму. 

— А який у вас підхід до засобів захисту рослин? 

— Основним шкідником цукрового буряку є совка. Проти неї застосовуємо препарати з діючою речовиною хлорпірифосом. Зазвичай застосовуємо Залп і не маємо проблем. 

Фунгіцидний захист — від компанії «Байєр» і «Сингента» (Альто Супер, Сфера Макс тощо). 

Обробляємо посіви буряків тричі. Першу обробку проводимо, коли починають змикатися листки. Після неї відраховуємо 20 днів, протягом яких діє фунгіцид, і обробляємо вдруге. Щоправда, якщо стоїть суха погода, за якої малоймовірний розвиток грибних хвороб, ми трішки відтягуємо другу обробку. А ось коли випадають опади за теплої погоди й грибні хвороби розвиваються, обов’язково вносимо фунгіцид через 20 днів після першої обробки. Третя обробка відбувається через 20 днів після другої. 

— Ураховуючи те, що для вашого господарства вирощування цукрових буряків є традиційним, якої врожайності цієї культури вдається досягати? 

— Ми обрахували, що рівень рентабельності починається з урожайності 500 ц/га. Торік отримали 737 ц/га, а позаминулого року — 603 ц/га. Цього року також є усі підстави розраховувати на добрий урожай: є чистота поля, густота посівів, розвиток кореня тощо. Звісно, хотілося б ще більше вологи, щоб буряки набрали вагу. 

— Що б ви порадили фермерам, які мають намір розпочати або відновити виробництво солодких коренів? 

— Деякі господарства справді хочуть повернутися до вирощування цукрового буряка, адже ціна на цукор на сьогодні є достойною. Проте, якщо фермер не вирощував солодкі корені протягом 5-7 років або для нього це перший досвід, навряд чи варто розраховувати на добрий результат. Адже вирощування цукрового буряка — це вищий пілотаж і з наскоку ця культура не береться. По-перше, агрономічна служба має бути готовою до цього. Також потрібен мінімальний набір техніки й фахові спеціалісти, які на ній працюватимуть. 

— Яким має бути цей мінімальний набір техніки? 

— По-перше, господарство повинно мати ґрунтообробну техніку. Нас неодноразово підштовхували розпушувати ґрунти — ми ж їх традиційно оремо. Також не обійтися без обприскувачів достойного рівня й класу задля ефективної системи захисту: вже не ОП-2000, а сучасніші механізми. Така вимога часу. Адже препарати дорогі й система захисту доволі серйозна. Крім того, потрібно мати техніку для збирання цукрових буряків. Якщо аграрій сподівається, що хтось до нього прийде й викопає коренеплоди, доведеться чекати в черзі. Проте не слід забувати, що завод має свій графік приймання солодких коренів і його навряд чи буде цікавити, що господарство не дотрималося його через брак комбайнів або інших причин. 

Однак найголовніше, що до вирощування цукрових буряків потрібно бути готовим як матеріально, так і морально. Як я вже казав, рентабельність цукрового буряку, ураховуючи ціни на насіння, добрива, засоби захисту рослин і витрати на обробіток, копання тощо, можлива за умови врожайності не меншої за 500 ц/га. Тому перед тим, як господарство остаточно вирішить вирощувати цю культуру, варто прорахувати всі плюси й мінуси. 

Із великим сумом повідомляємо про раптову смерть головного агронома Агрофірми «Ольгопіль» Івана Діхтяра. Іван Григорович любив землю, обожнював свою справу й радо ділився своїм агрономічним досвідом. Агроном від Бога – він був мудрим наставником для молодих фахівців й чуйним колегою. Висловлюємо свої щирі співчуття близьким та рідним Івана Григоровича, а також колективу АФ «Ольгопіль».