Адреса потужностей: вул. Центральна, 53, с. Городище-Пустоварівське, Володарський район, Київська обл., 09310.

Цукровий завод засновано 1856 року. У 1844 році власник села, поміщик Підгорський, перевів сюди з Пустоварівки Сквирського повіту винокурню і на її базі вибудував цукровий завод.

У 1894 році провели реконструкцію цукрового заводу, в 1895 році завод виробив 98 тисяч пудів цукру і 127 пудів патоки. На заводі в той час працювало 395 робітників, в тому числі – 35 жінок.

Тривалість робочого дня досягала 13 годин. Місячна платня чорноробів становила від 7,5 до 9 карбованців, машиністів 10-14 крб., апаратників – 17-25 крб. Власник заводу не дбав про охорону праці робітників, що призводило до частих випадків травматизму та загибелі робітників.

30 серпня 1920 року загальні збори робітників Городище-Пустоварівського заводу звернулися до ревкомів сіл Березни, Михайлівки з відозвою виростити високий урожай цукрових буряків, а також з проханням допомогти в заготівлі дрів (630 тисяч пудів), щоб забезпечити підприємство сировиною і паливом. Не було тоді й тягла для завезення палива на завод. 16 січня 1921 року голова Пархомівського волосного ревкому 
І. Онищук наказав головам сільських ревкомів виділити підводи для вивезення цукру із Городище-Пустоварівського.

У 1938 році директором Городище-Пустоварівського цукрозаводу було призначено Данила Емануїловича Марковича, котрий організував реконструкцію підприємства. Після цього продуктивність цукрозаводу зросла й у 1939 році досягла 5 тисяч центнерів на добу.

Весна 1944 року була особливо тяжкою. Відбудували цукрозавод, який вчасно почав виробництво продукції. У 1948 році підприємство очолив Д. Е. Маркович — учасник громадянської та Великої Вітчизняної війни, член КПРС з 1925 року. Працював він директором цукрозаводу до 1962 року.

Велику роль у зростанні матеріального та культурного добробуту Городище-Пустоварівки зіграло збільшення виробництва цукру на заводі.