Маєте запитання? Зв’яжіться з нами
Заповніть форму, і ми надамо відповідь або консультацію у найкоротший термін.
Південна Африка збільшила базову ціну (DBRP) на імпорт цукру з 680 до 785 дол./т, що полегшило ситуацію місцевим виробникам, але не досягло рівня, якого прагнула цукрова галузь.
Підвищення відбувається після розгляду Комісією з міжнародного управління торгівлею (ITAC) конкуруючих пропозицій від цукрової та напойної галузей промисловості. Південноафриканська асоціація виробників цукру (SASA) прагнула підвищення до 905 дол./т, тоді як Асоціація виробників напоїв Південної Африки запропонувала знизити контрольний показник до 552-650 дол..
ITAC заявила, що жодна з пропозицій не збалансувала належним чином інтереси місцевих виробників цукру, споживачів, та зобов’язання Південної Африки перед Світовою організацією торгівлі.
Комісія зазначила, що цукрова галузь стикається з нестабільними цінами на цукор, збільшенням виробничих витрат, зниженням виробництва та прибутковості, тоді як імпорт, особливо з Бразилії, збільшився.
За системою DBRP змінне імпортне мито стягується, коли міжнародна базова ціна на цукор падає нижче контрольного показника. Початкові розрахунки ITAC встановлюють, що мито в межах переглянутого контрольного рівня становить близько 6 979 рандів за тонну, або 697,92 центів/кг.
Виробники цукрової тростини Південної Африки схвалила це підвищення, але попередили, що його може бути недостатньо, щоб зупинити збільшення імпорту. За даними організації, імпорт цукру за сплаченим митом зріс з 1 619 т у період із січня по червень 2022 року до 124 594 т за той самий період 2026 року.
Також зазначається, що внутрішні продажі цукру впали приблизно на 188 тис. т або на 35% за три сезони, тоді як виручка виробників знизилася на 1,33 млрд. рандів.
Південноафриканська компанія Illovo Sugar була більш критичною, заявивши, що переглянутий контрольний показник «суттєво недостатній» для захисту галузі від подальших збитків.
Компанія повідомила, що протягом сезону 2024/25 МР до Південної Африки ввезли 213 322 т цукру з-поза меж Південноафриканського митного союзу, що призвело до втрати доходів приблизно на 1 млрд. рандів для виробників та 500 млн. рандів для переробників.